Віта Кросс - Вітчим для падчерки, Віта Кросс

Епілог

Елізабет

- Ну як ти, Ліззі? - Тейт і Келлі в довгих блакитних сукнях крутилися навколо мене, поправляючи фату і зачіску. 
 
Сьогодні найщасливіший день у моєму житті. Я виходжу заміж за коханого чоловіка, який витягнув мене з болота, в якому я жила довгі роки і напевно так би в ньому і загрузла. Виявляється, у Елізи було багато сценаріїв як потопити мене в очах акціонерів, ради директорів і всіх в окрузі. Протягом чотирьох років вона планувала цілеспрямовано знищувати мене, щоб до дня, коли я зможу взяти кермо влади компанією в руки, у мене б уже на це не було ані сил, ні бажання. 
 
Мачуха намагалася втекти, але її зловили на незаконному перетині кордону. Дженні відправили до родичів в інший штат, а я ... А я, одягнена в білосніжне плаття з довгим шлейфом з тремтячим серцем і долоньками, що потіли, дивилася на себе в дзеркало і не могла повірити в казку. 
 
 - Я - чудово. Ні, не так. Я - краще за всіх. Все ж мрії збуваються, потрібно в них тільки вірити. 
 
 - Ну так, якби мені такий мужик попався, я б теж повірила, - беззлобно тицьнула мене пальцем Тейт. 
Вони кілька днів після того, як дізналися, що у нас з Кевіном відносини ходили шокованими, але прийняли цю новину і навіть перестали на нього задивлятися. 
 
 - Ми сьогодні знайдемо когось, - змовницьки підморгнула Келлі, - бачили скільки мужиків сьогодні на весіллі? 
 
 - О тааааак, - активно закивала Тейт, - я прямо в приємному очікуванні. Сподіваюся, хоча б чверть з них холостяки і буде з кого вибрати. 
 
Ми розсміялися. Насправді подруги не ганялися за чужими грошима, просто вони дівчата і хочуть уваги. Їх можна зрозуміти.
 
Через пару хвилин нас покликали на вихід. З величезного залу церкви заграв весільний марш, і я затримала подих. Серце билося часто-часто, а букет здавалося не втримається в дерев'яних пальцях. Хвилювання було в кожній клітинці, але не через те, що я боялася. Просто цей мандраж - його не пояснити. Я люблю Кевіна, і знаю, що він любить мене, просто, хочеться щоб все було ідеально. 
 
Я ступила слідом за дівчатками і пішла повільно по проходу. Не чула ані захоплений шепіт двухста запрошених, ні схвильованого бурчання Містера Мітчелла старшого, з яким Кевін встиг мене познайомити заздалегідь. Я бачила тільки теплі блакитні очі, що дивились на мене з іншого кінця залу з обожнюванням і бажанням. У них завжди був вогонь по відношенню до мене. 
 
Усміхнулася кінчиками губ, сходячи з розуму від щастя. Підійшла до нього і передавши букет Келлі, вклала свої руки в міцні чоловічі. Його долоні на відміну від моїх були теплими і зігріваючими. 
 
Ми обмінялися клятвами, а потім наділи один одному на пальці кільця. 
 
 - Ну що, місіс Мітчелл - Вудс, - Кевін прошепотів на вухо після того, як нам дозволили поцілуватися, - готова відправлятися у весільну подорож? Тільки врахуй, що я не збираюся відпускати тебе далі стін готелю.
Я тихо розсміялася, а потім потонула в довгому поцілунку з коханим тепер уже чоловіком. 
 
ЧОТИРИ РОКИ ПО ТОМУ
 
 - Вітаю, крихітко, Ель! 
 Після того, як рада директорів розійшлася, Кевін увійшов слідом за мною в величезний кабінет, суміжний з його власним і притягнув до себе за талію. 
 
Тепер я по справедливості вважалася повною власницею половини компанії «Мітчелл & Вудс Корпорейтед», якою до цього моменту успішно керував мій чоловік. Кевіну вдалося витягнути її з нижнього щабля, де фірма опинилася з вини Елізи. Я була безмежно вдячна йому за вкладені сили і засоби. 
 
Протягом усіх цих років він вводив мене в ведення бізнесу, пояснював деталі, ми разом бралися за вирішення завдань, які він ставив. Можна сказати - я давно прописалася в цьому кабінеті, але по-справжньому господинею відчула себе лише годину тому, коли поставила підпис в документах. 
 
Тепер ми з Кевіном вважалися не тільки чоловіком і дружиною, а ще і діловими партнерами. Хочеться вірити, що це ніяк не вплине на наші почуття, адже вони здавалося з кожним днем ​​тільки міцнішають. 
 
У двері постукали і Джулі, моя секретар, внесла величезний букет білих троянд.
Я кинула погляд на чоловіка, він посміхнувся. Забрав у неї квіти і простягнув мені. 
 
 - Це мені? 
 
 - Звичайно тобі, Елізабет! Адже повинен я привітати свою дружину. 
 
Втягши носом аромат троянд, я припала до коханого і поцілувала його. 
 
 - Спасибі, коханий! Як будемо святкувати? 
 
 - Думаю, ввечері в ресторан з'їздити, - його губи ковзнули по моїй щоці і потягнули за мочку вуха, - є у мене одне місце, де я давненько не бував. У центрі Неаполя тихе і спокійне - якраз для нас.
 
 - Де? У центрі Неаполя? - я ошелешено округлила очі, відшукуючи його погляд. Давно мріяла побувати в цьому місті і якось ненароком в розмові обмовилася про це чоловікові. Невже він запам'ятав? 
 
 - Так. Я беріг це місце для особливого випадку. Думаю, сьогодні він настав. 
 
Боже, дякую тобі за це життя! За всі уроки, через які довелося пройти, щоб знайти своє щастя з моїм чоловіком! 
 
Я розсміялася, і знову поцілувала його. 
 
 - Я люблю тебе, містере Мітчелл. 
 
 - А я тебе. А ще дуже сильно хочу. Так що, закриваємо двері, крихітко Ель. Обід за часом, а я вже дуже голодний!
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно