Ірвін Ялом - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

ділитимуся своїми враженнями про неї «тут і тепер», що ми обговорюватимемо наші стосунки, мої тривоги, фундаментальні проб­леми, які є для нас спільними. Але її не цікавили глибокі й змістовні питання, натомість вона розпитувала про банальне: мій шлюб, стосунки з жінками.

— І що ти їй на це відповідав?

— Зараз я прагну остаточно визначитися з напрямком, у якому варто рухатися. Намагаюся відокремити щиру реакцію від задоволення хтивої цікавості.

— Чого ж вона від тебе хоче?

— Полегшення. Ця жінка опинилася в тенетах жахливої життєвої ситуації, але здебільшого зосереджується на проблемі сексуальної фрустрації. Їй дуже кортить сексу. Ще вона обіймає мене наприкінці кожного сеансу — своє­рідний ритуал.

— Обіймає? І як ти до цього ставишся?

— А чом би й ні? Це експеримент із реальними стосунками. Через відлюдькуватість ти геть забув той факт, що в сучасному світі люди постійно торкаються одне до одного. Ці обійми не мають еротичного забарвлення. Я знаю, які вони — сексуальні обійми.

— А я знаю тебе, Ернесте. Раджу бути обачним.

— Поле, дозволь мені тебе заспокоїти. Пам’ятаєш уривок із праці «Спогади, сни, роздуми», в якому Юнґ говорить про необхідність створення нової терапевтичної мови для кожного пацієнта? Що більше я про міркую про його слова, то більше вони мене надихають. Це найцікавіше зауваження Юнґа щодо психотерапії, хоча я не думаю, що він розвинув цю думку до кінця — Юнґ не усвідомлював, що важливим є не винайдення нової мови чи терапії для пацієнта, а власне процес цього винайдення! Інакше кажучи, найважливіше — це процес роботи психотерапевта з пацієнтом за умов чесності й відвертості. Цього я навчився від старого Сеймура Троттера.

— Класний учитель, — мовив Пол. — Зауваж, де він зрештою опинився.

«На прекрасному карибському пляжі», — хотів було сказати Ернест, але натомість мовив:

— Не варто поливати його брудом. Він таки знався на чомусь. А от щодо моєї пацієнтки… Гадаю, мені буде значно легше про неї розповідати, якщо вона матиме ім’я. Нехай це буде Мері. Отже, з Мері все дуже серйозно. Я пообіцяв собі, що буду з нею абсолютно відвертим, і результат не викликає жодних сумнівів. А обійми — то лише його складова, нічого особливого. Ця жінка має потребу в тілесному контакті, а доторк — ознака турботи. Повір, ці обійми уособлюють аґапе, а не пристрасть.

— Ернесте, я тобі вірю. І вірю, що саме це вони уособлюють і для тебе. Але чим вони є для неї?

— Дозволь мені розповісти про розмову, свідком якої я став минулого тижня: ішлося про природу психотерапев­тичного зв’язку. Один із її учасників описав жахливий сон, який наснився його пацієнтці наприкінці лікування. У тому сні ця жінка разом із психотерапевтом поїхали на конференцію і зупинилися в одному готелі. І раптом психотерапевт пропонує їй оселитися у суміжній кімнаті, аби вони могли разом ночувати. Жінка йде до портьє і домовляється про це. Трохи згодом психотерапевт вирішує, що це погана ідея. Тож пацієнтці доводиться йти до стійки реєстрації, аби все скасувати. Але вже пізно — її речі занесли до нової кімнати. І з’ясовується, що нова кімната набагато краща: просторіша, розташована на вищому поверсі, а з вікна відкривається чудовий краєвид. А якщо звернути увагу на закони нумерології, кімната з номером 929 має більш сприятливу ауру.

— Чудово, я все зрозумів, — мовив Пол. — Сподіваючись на сексуальний зв’язок, пацієнтка вдається до важливих і позитивних змін — обирає кращу кімнату. Навіть коли надія на секс виявляється ілюзією, зміни вже незворотні: вона не може повернутися назад, як не може й повернутися до попередньої кімнати.

— Точно. Це і є моя відповідь на твоє запитання. Ключ до стратегії, яку я застосовую з Мері.

Кілька хвилин вони мовчки йшли вперед, а тоді Пол сказав:

— Коли я вчився у Гарварді, у нас був чудовий викладач — Елвін Семрад, який зауважував щось подібне… про переваги та навіть необхідність «сексуального напруження» пацієнтів у стосунках із психотерапевтами. Утім, Ернесте, для тебе така стратегія досить ризикована. Сподіваюся, ти подбав про «подушку безпеки». Вона приваблива?

— Дуже! Не зовсім мій типаж, але, поза сумнівом, напрочуд симпатична жінка.

— Може, ти неправильно її зрозумів? Можливо, вона з тобою заграє? Хоче, щоб психотерапевт перетворився на її коханця, як і попередній?

— Так, вона цього хоче. Але я використаю цей аспект як рушійну силу, яка піде на користь терапії. Повір мені. Для мене ці обійми аж ніяк не сексуальні. Так обіймаються родичі.

Вони зупинилися біля крамниці «Tower».

— Ми на місці, — зауважив Ернест.

— Ернесте, ще є трохи часу, і, перш ніж ти підеш на презентацію, я хочу тебе запитати. Скажи відверто: тобі подобаються ці «нейтральні» обійми з Мері?

Той завагався.

— Тільки чесно, Ернесте.

— Так, мені подобається її обіймати. Ця жінка мені дуже подобається. Її парфуми просто неймовірні! Якби мені не подобалося, я не робив би цього.

— Та невже? Цікаве зауваження. Я гадав, що ці обійми важливі виключно для пацієнтки.

— Так і є. Але якби мені не подобалося, вона це відчула б і жест не був би природним.

— Маячня якась!

— Поле, ми говоримо про дружні обійми, які тривають тільки мить. Я тримаю все під контролем.

— Гаразд, але стеж за ширінкою. Інакше твоє перебування на посаді члена комітету з медичної етики буде на диво коротким. До речі, коли відбудеться засідання? Може, пообідаємо?

— За два тижні. Я чув, що в місті відкрився ресторан камбоджійської кухні.

— Моя черга обирати. Повір, я вже запланував гостину — на тебе чекає грандіозний вегетаріанський сюрприз!

  Розділ 14

Наступного вечора Керол зателефонувала до Ернеста додому й повідомила, що її охопила паніка, а тому вона терміново потребує додаткового сеансу. Він довго з нею говорив, призначив зустріч на ранок наступного дня і пообіцяв зателефонувати до цілодобової аптеки й залишити для неї рецепт на заспокійливі ліки.

Керол сиділа в приймальні й переглядала свої нотатки з попереднього сеансу:

Назвав мене привабливою… напрочуд привабливою жінкою… дав мені номер домашнього телефону, пропонує телефонувати йому додому… порпався в моєму сексуальному житті… розповідає про особисте, про смерть дружини, побачення з жінками, самотність… наприкінці сеансу обійняв мене — це тривало довше, аніж попереднього разу… каже, що його тішать мої сексуальні фантазії про нього… сеанс тривав на десять хвилин довше… на диво, відчував дискомфорт, беручи мої гроші…

На думку Керол, усе йшло добре. Запхнувши крихітну касету у свій маленький диктофон, вона поклала його в солом’яну сумку, яку придбала саме з цією метою. Коли Керол увійшла до кабінету Ернеста, її надзвичайно тішила думка про те, що пастка готова, і кожне слово, кожнісіньке порушення буде зафіксовано.

Помітивши, що відчай пацієнтки трохи вщух, Ернест вирішив зосередитися на тому, що спричинило цю панічну атаку. Майже одразу ’ясувалося, що їхні думки з цього приводу не збігаються. Ернест гадав, що надмірну тривожність Каролін «пробудив» попередній сеанс. Натомість пацієнтка стверджувала, що її просто-таки розриває від сексуального напруження і фрустрації, і всіляко прагнула отримати від нього поради стосовно можливих способів «розрядки».

Коли ж Ернест почав цікавитися деталями її сексуального життя більш систематично, то дізнався