Річард Докінз - Сліпий годинникар

причин, чому б їм не тягти в абсолютно протилежному напрямку, наприклад у напрямку дедалі більшого скорочення, а не подовження хвостів. Невеличкий птах волове очко має хвіст настільки короткий і схожий на обрубок, що виникає спокуса поцікавитись, чи не є він часом коротшим, аніж «має» бути для строго утилітарних цілей. Як можна здогадатися з непропорційної гучності співу самців волового очка, конкуренція між ними є доволі жорсткою. Такий спів просто не може не бути затратним, і відомо, що самець цього птаха може навіть «заспіватися» буквально до смерті. Як і оксамитові ткачі, успішні самці зазвичай мають на своїй території більше однієї самиці. За таких конкурентних умов можна було б очікувати розгортання позитивних зворотних зв’язків. Але чи може короткий хвіст волового очка являти собою кінцевий продукт нестримного процесу еволюційного скорочення?

Залишивши волове очко осторонь, віяла павичів, хвости оксамитового ткача та райського птаха в їхній кричущій екстравагантності дуже легко уявити кінцевими продуктами вибухової, спіралеподібної еволюції шляхом позитивного зворотного зв’язку. Фішер і його сучасні наступники показали нам, як вона могла б розвиватися. Чи прив’язана ця ідея, по суті, до статевого відбору, чи переконливі аналогії можна знайти також в інших різновидах еволюції? Це запитання варто поставити хоча б з огляду на аспекти нашої власної еволюції, де існує більше ніж припущення про їхню вибуховість, — зокрема, надзвичайно швидке «роздування» наших мізків упродовж останніх кількох мільйонів років. Існує думка, що це через статевий відбір як такий, бо мізкуватість є статево бажаною ознакою (принаймні якийсь її прояв на кшталт здатності запам’ятовувати па довгого й складного ритуального танцю). Але могло також бути, що розміри мозку демонструють вибухове збільшення під впливом іншого різновиду відбору, аналогічного, але не ідентичного статевому. На мою думку, тут корисно буде розрізняти два рівні можливої аналогії зі статевим відбором — слабку й сильну.

Слабка аналогія зводиться до того, що будь-який еволюційний процес, в якому кінцевий продукт одного етапу готує сцену для наступного, є потенційно прогресивним, іноді вибуховим чином. Ми вже зустрічалися з цією ідеєю в поперед­ньому розділі, коли говорили про «гонитву озброєнь». Кожне еволюційне покращення спорядження хижака змінює тиск на здобич, тим самим змушуючи її ставати кращою в уникненні хижаків. Це, у свою чергу, здійснює тиск на хижаків, спонукаючи їх удосконалюватись, тож ми маємо тут висхідну спіраль. Як ми вже бачили, імовірно, що ані хижаки, ані здобич не обов’язково досягнуть унаслідок такої еволюції більшого успіху, бо їхні вороги покращуватимуться одночасно з ними. Але тим не менш і здобич, і хижаки стають прогресивно краще спорядженими. Отже, це — слабка аналогія зі статевим відбором. Сильна аналогія зі статевим відбором зазначає, що суттю теорії Фішера/Ланде є явище на кшталт «зеленої бороди», за допомогою якого гени вибору самиць зазвичай автоматично обирають копії самих себе, тобто відбувається процес з автоматичною тенденцією до вибуховості. Чи існують інші приклади такого роду явища, крім самого статевого відбору, наразі не з’ясовано.

Підозрюю, що аналогії з вибуховою еволюцією типу статевого відбору добре шукати в культурній еволюції людини. І знову-таки, тому, що вибір визначається примхою, а на такий вибір може впливати «мода» чи принцип «Завжди перемагає більшість». Знову ж таки, треба звернути увагу на попередження, з якого я почав цей розділ. Культурна «еволюція» насправді не є еволюцією взагалі, якщо бути прискіпливими й відповідальними щодо слів, які ми вживаємо, але між ними може бути достатньо спільного, щоб виправдати певне порівняння принципів. При цьому не слід легковажно ставитися до відмінностей. З’ясуймо це питання, перш ніж повертатися до теми вибухових спіралей.

Часто вказується на те (по суті, це може побачити будь-який дурень), що щось квазіеволюційне є у багатьох аспектах людської історії. Якщо перевіряти якийсь конкретний аспект людського життя з регулярними інтервалами, скажімо моніторити стан наукових знань, стилі виконуваної музики, моду на одяг чи транспортні засоби з інтервалами в століття чи хоча б десятиліття, то можна виявити певні тенденції. Якщо ми маємо три вибірки в послідовні періоди часу A, B і C, то говорити про існування якоїсь тенденції означає говорити, що показники, отримані в період часу B, будуть проміжними між показниками, отриманими в періоди А і C. Хоча бувають і винятки, всі погодяться, що такі тенденції характеризують багато аспектів життя цивілізованої людини. Слід визнати, що напрямки тенденцій іноді розвертаються в інший бік (наприклад, довжина спідниць), але це справедливо також для генетичної еволюції.

Багато тенденцій, особливо у сфері корисних технологій, на відміну від легковажної моди, можна без зайвих супе­речок щодо їхньої користі визначити як покращення. Наприклад, не може бути жодних сумнівів, що засоби пересування світом неухильно й безповоротно вдосконалювалися впродовж останніх 200 років, пройшовши шлях від кінних до парових і досягши сьогодні кульмінації в надзвукових реактивних літаках. Я використовую слово «покращення» в нейтральному розумінні. Я не маю на увазі, що всі погодилися б, що внаслідок цих змін покращилась якість життя, — особисто я часто в цьому сумніваюсь. Я також не збираюся заперечувати популярну думку, що в міру витіснення вправних ремісників масовим виробництвом стандарти професійної майстерності пішли вниз. Але якщо дивитися на засоби пересування суто з погляду транспорту, що означає переміщення з однієї частини світу до іншої, не може бути жодних сумнівів щодо історичної тенденції в бік певного покращення, навіть якщо це лише покращення швидкості. Так само — в перспективі десятиліть чи навіть років — спостерігається прогресивне покращення якості високоточного звукопідсилювального обладнання, яке неможливо заперечувати, навіть якщо ви іноді погоджуєтеся зі мною в тому, що світ був би приємнішим місцем, якби звукопідсилювач ніколи не винайшли. І річ не в тому, що смаки змінилися, — те, що сьогодні точність відтворення звуку краща, ніж вона була 1950 року (а 1950-го вона була кращою, ніж 1920-го), є об’єктивним, вимірюваним фактом. Якість відтворення зображення в сучасних телевізорах є, безперечно, кращою, ніж у більш ранніх моделях, хоча, ясна річ, те саме може не бути справедливим для якості трансльованих ними розважальних передач. Якість машин для вбивства на війні демонструє дивовижну тенденцію до покращення: рік за роком вони стають здатними вбивати дедалі більше людей дедалі швидше. Сподіваюся, що сенс, в якому це не є покращенням, очевидний для всіх і не потребує обговорення.

Поза жодним сумнівом, у вузькому технічному сенсі з плином часу речі дійсно стають кращими. Але це явно справедливо лише для речей, корисних з технічного погляду, таких як літаки та комп’ютери. Існує також багато інших аспектів людського життя, що демонструють тенденції, які не можна назвати покращеннями в якомусь очевидному сенсі. Мови очевидно еволюціонують у тому плані, що демонструють різні тенденції, розходяться і з плином століть після їхнього розходження стають дедалі незрозумілішими одна для одної. Чудовим об’єктом для вивчення мовної еволюції є численні острови Тихого океану. Мови різних островів дуже нагадують одна одну, а їхні відмінності можна точно виміряти за кількістю слів, якими вони відрізняються, — показником, що є близько аналогічним до молекулярних таксономічних показників, які ми розглянемо в розділі 10. Відмінність між мовами, вимірювану кількістю відмінних слів, можна зобразити на графіку відносно відстані між островами, вимірюваної в милях. При цьому виявиться, що точки на цьому графіку складаються в криву, точна математична форма якої дещо говорить нам про швидкості взаємопроникнення мов від острова до острова. Слова, що подорожували