Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Глава 31

Меланія

 

Вибігши від Алекса, я не тямила себе від гніву і болю. Витерла на ходу сльози, підійшла до Демитрія, сказала, що зле себе почуваю, пообіцявши, що зустрінемося з ним трохи згодом.

Швидко вибігла на вулицю, піймала таксі і відразу поїхала до готелю. З останніх сил себе стримувала, щоб не розплакалась у машині.

Біль відчаю з новою силою нахлинув на мене. Цього разу, я назавжди розчарувалася в Алексові. Він розвіяв мої сумніви, жорстоко і боляче.

Всі роки, я виправдовувала його в своїх очах, тримаючи образу на його батька і Діму, якого я ніколи не пробачу. Смерть мого малюка, на його руках.

Скільки раз я плакала і ненавиділа себе за свій вчинок, а в результаті, це він наше кохання зрадив. Від несамовитого душевного болю, мені хотілося вити.

Розрахувавшись з водієм, я насилу піднялася до себе в номер. Впала на ліжко і довго плакала.

Скільки ще сліз я маю виплакати, щоб врешті решт, я змогла бути щасливою?

Вдосталь виплакавшись, встала і пішла до ванни. Поглянула на себе в дзеркало і вжахнулася, ніс набряк, очі злегка підпухли від сліз. Вмившись холодною водою, я привела себе, більш менш в порядок.

—Мел, зберися, поглянь, що ти зробила з собою, з своїм життям, - злилася я на себе, - це мої останні сльози, виплакані через Алекса. Досить з мене, я надто довго страждала. Час і про себе подумати.

Наступного дня, одягнула красиве плаття, зробила гарний макіяж і спустилася до ресторану поснідати.

Від сьогодні, народилася нова Меланія. Більше не дозволю нікому мене зламати.

Дорогою, неодноразово ловила на собі хтиві погляди чоловіків.

Як тільки сіла до столу, до мене підійшов Максим.

—Так і знав, що саме тут тебе зустріну. Можна до тебе приєднатися?

—Так, я саме хотіла зробити замовлення.

 Офіціант швидко підійшов і записав наші побажання.

—Мел, ти сьогодні надзвичайно красива. Всі чоловіки в залі, на тебе задивляються. І я теж, не можу відвести від тебе погляду. Як щодо екскурсії, я ще не все показав тобі?

—Дякую, Макс, але в мене інші плани на сьогодні. Але, якщо ти маєш вільний час, то можливо складеш мені компанію? Я сьогодні планувала навідатися в дім мого батька, а самій іти якось не хочеться.

—Я весь твій, тільки скажи.

Він дивився на мене з ніжністю і теплотою. Його рука накрила мою.

—Мелані, скажу прямо, ти мені дуже подобаєшся. З першого нашого знайомства, ти запала мені в душу, і я б хотів пізнати тебе ближче, якщо ти не проти.

Я вивільнила руку, заховавши її під стіл.

—Максим, ти красивий і чудовий, чоловік. І я тебе не хочу обманювати і давати марні надії. Відразу скажу, до нових стосунків я наразі не готова, окрім дружби, нічого більше не можу запропонувати. Мої попередні стосунки, залишили занадто глибокі рани. Ще, мабуть, не скоро я зможу наважитися на  нові відносини. І обнадіювати тебе біля себе, вибач не можу. Якщо тобі не потрібна моя дружба, я все зрозумію.

Його плечі відразу поникли від моїх слів. Він декілька секунд мовчав, неначе  обмірковував сказані  мною слова

—Мел, ти справді хороша і в тобі я не помилився. Дружба так дружба, я буду радий і цьому. Так, що ти там говорила про будинок, можемо їхати? - він щиро посміхнувся мені.

Через хвилин сорок, ми були на місці. Дорогою коротко розповіла Максимові про себе і мій спадок.

Ключі і адресу дав мені напередодні Костянтин Романович.

Зайшли на подвір'я будинку. Всюди було затишно і красиво. Доріжки вимощені акуратно маленькими чорно-білими камінцями.

Невеличкий сад з квітами і альтанкою, відразу впадали в око, і зачаровуючи своєю красою. В середині саду стояли фонтани. На задньому дворі, знаходився великий басейн з більярдним залом. Після смерті батька, Констянтин Романович доглядав за домом.

Взявши ключ, я відкрила двері в будинок. В середині він був великий і просторий. Від розкоші перехоплювало подих. Наша квартира з сестрою виглядала, як малесенька комора, проти будинку батька.

—Мелані, яка краса. Відразу зрозуміло, що твій батько робив все з любов'ю. Ти просто зобов'язана переїхати сюди жити.

—Будинок і справді розкішний. І продати його, в мене не підніметься рука. Макс, ти правий, нас більше нічого не тримає в Україні. Віталіна саме закінчує останній курс. Я думаю вона погодиться переїхати.

—Мел, якщо потрібна допомога з переїздом, тільки скажи і я допоможу. Поїду з тобою і заодно відвідаю брата, а то все ніяк не міг знайти час для поїздки.

—Дякую, Макс, допомога і справді не завадить. Я повідомлю тебе, як тільки це обговорю  з сестрою.

Ми ще довго спілкувалися з Максимом на різні теми,  прогулюючись біля будинку. В мене було відчуття, ніби я його знаю дуже давно.

Через кілька днів, владнавши всі свої справи з продажем акцій, ми з Максом поїхали на батьківщину, його машиною, щоб звідти загрузити необхідні речі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍