Верона Дарк - Після зради, Верона Дарк

Дні тягнулися, як нескінченна низка сірого дощу.
Адріан вижив.
Куля пройшла небезпечно близько до серця, дивом не зачепивши життєво важливих органів. Але попереду було довге й болісне відновлення — фізичне і душевне.

Він лежав у лікарні вже другий тиждень. Рани загоювались, але біль не зникав. Не стільки тілесний, скільки внутрішній. Макаров зламав його не лише тілом, а й самим фактом, що цей світ — брудний, а правда часто топиться в грошах і зв'язках.

Але в нього була вона.
Ніка не залишала палату. Щодня сиділа поруч. Читала йому книги, змінювала пов’язки разом з медсестрою, тримала за руку ночами, коли біль не давав заснути.

— Ти тримаєшся краще, ніж мій годинник, — усміхався він блідими вустами.
— А ти гірше, ніж батарея в моєму телефоні, — відповідала Ніка з теплою усмішкою.

Суд над Костянтином Макаровим почався через три тижні після інциденту.
Йому висунули обвинувачення у:
– викраденні людей,
– незаконному позбавленні волі,
– замаху на вбивство,
– рейдерському захопленні компанії.

Справа велася під пильним контролем громадськості — преса гуді́ла, фото з пораненим Адріаном на ношах облетіло весь інтернет.

Ірен, яка була серцем конфлікту, виявилася символом чужого болю, маніпуляцій, залежності та безкарності. Вона померла в тіні, але залишила по собі пожежу. І її батько — не витримав правди.

У залі суду Макаров виглядав старим і змученим. Він мовчав, майже нічого не відповідав. Його адвокати намагалися зробити з нього неосудного. Але докази, свідчення охоронців, записи камер, медичні висновки — все це топило його.

Адріан з'явився в суді на милицях. Його обличчя було серйозним. Він не шукав помсти — лише справедливості.

— Моя компанія була збудована чесною працею. Я ніколи не хотів війни. Ми деякий час були разом з його донькою,але вона знищила сама себе… як і він знищив себе тепер, — сказав він, дивлячись прямо в очі Макарову.

Ніка сиділа в задньому ряду, стискаючи кулаки. Її серце билося сильно — вона знала: це кінець старої історії.

Через тиждень суд виніс вирок:
Костянтин Макаров — 14 років позбавлення волі.

Це був не тріумф. Це був біль, що нарешті отримав право бути почутим.
---

Того ж вечора Ніка і Адріан сиділи на балконі його квартири. В повітрі пахло дощем, а небо повільно розвиднювалось.

— Все змінилось, правда? — спитала вона тихо.

— Так. Але я ще тут. І ти теж. А значить — ми перемогли.

Він простягнув до неї руку. Вона взяла її, міцно й впевнено.

Нове життя було попереду.