Кайла Броді-Тернер - Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер

– Ні.

– Не сперечайся, це – єдиний шанс.

– Якщо ти відкинеш копита, Кларку, я витягну тебе з чортової симуляції і вб’ю!

– Я не сумніваюсь.– всміхнувся він.– Ходімо поки спробуємо відчинити двері.

–То нахіба, ти запхав ключа в мою кишеню?!

–Для драматичного моменту.

Скарлет закотила очі і дістала ключ, підійшовши до дверей будинку.

–Тут хитрий механізм. Дай мені.

Адам прокрутив ключ тричі і, потягнувши ручку на себе, почув клацання. Не встиг він привідкрити двері, як заволала сигналізація.

–Дідько!– закривши вуха руками, гаркнула Скарлет.

Адам швидко ввів необхідний код, але сирена не припинила гудіти. Тоді Адам спробував ще раз. Тоді ще. Потім кинув стривожений погляд на Скарлет.

–Що таке?

–Я, мабуть…трохи помилився з кодом.

–Що?!

–Чи мабуть забув його. – сором’язливо відпові він.– Типу…Начисто забув.

–Як можна було забути пароль від сигналізації власного будинку!

–Я не живу тут уже чотири роки! Я не пам’ятаю цього!

Скарлет загарчала, стиснувши волосся біля коренів.

–Щось має бути…Щось має бути…– вона присіла і підняла м’ячик, що лежав у клумбі.

Адам мовчки дивився на дівчину.

–Чекай. На квитку було написано Смерть? Може це не буквально смерть когось з нас?

–Про що ти?– нахмурився Адам.

–Де похований твій пес?

–У саду на задньому дворі.– нахмурився він.–А що?

–Покажи мені.

Адам пішов до хвіртки, що вела у сад і пропустив туди Скарлет. Симпатична могилка зі скульптурою собаки у повну величину була обсаджена різнобарвними квітами. Скарлет присіла біля неї і провела рукою носу кам’яного пса. Тоді опустила руку і торкнулась нашийника. Це був подвійний ланцюжок із символом двох лапок, які кріпились одне до одного на магніті.

–Ти знаєш, що це?

Адам нахмурився.

–Вперше бачу.

–Може згодитись.– вона погладила морду кам’яного пса.– Пробач друже, я маю це взяти.

Адам чомусь відчув вдячність за таку повагу до померлого улюбленця. Вона зняла ланцюжки і сховала їх до кишені.

–Коли він помер?

–Двадцять дев’ятого травня минулого року.

–Зрозуміло…Скарлет встала і швидким кроком пішла до дверей.

Адам поспішив за нею, спостерігаючи, як дівчина відкрила панель набору і почала вводити код: *5#2924#.

Сигналізацію було знято. Двері відчинились. Скарлет і Адам вийшли до нового коридору.