Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

Розділ 32

- Вибач, Ніколасе, напевно, я старий, не дочув. Що ви робите? - Тато вдає, що кепсько почув, що йому здалося, даючи Ніколасу час все добре обдумати та зробити крок назад. Або хоча б не робити крок вперед. Та все це гра, бо навіть зникло "синку" у цьому зверненні.

- Ми з вашою донькою зустрічаємося, - чесно кажучи, не знаю, на що батько розраховував, розігруючи цю мінісценку. Він прекрасно усвідомлює, хто такий Ніколас та які риси характеру йому притаманні, і впевненість у своїх вчинках та діях одна з багатьох чеснот цього чоловіка. Одна з найбільш відвертих та яскраво виражених.

- Це такий невдалий жарт, так? - Батько ніби спілкується з малими дітьми, намагаючись тим товсто натякнуто, що так робити не варто, що він дорослий і йому краще видно, як правильно. В той час як мама просто мовчки сидить, окидаючи по черзі кожного поглядом. 

- Тату..., - пальчики німіють, холод крижаними мацаками стискає кожну частину мого тіла, а язик просто на просто не підвладний мені. Ніби його тільки сьогодні причепили і я ще не навчилася ним користуватися.

- Ми розуміємо, як ви можете це сприйняти, - Ніколас, побачивши, що я закінчила, так і особливо не почавши, продовжив, і я шалено була вдячна йому за цю сміливість. Він вигрібав за нас двох, поки я витріщалася на батька, не вірячи, що найгірші припущення стали реальністю. Батько проти. Якщо з мамою ще нічого не зрозуміло, її мовчання наразі не можна було вірно розтлумачити, то батько проти нашого союзу. - Але ми кохаємо одне одного й хотіли...

- Те, що ви хотіли, це, звичайно, супер, - тато, людина, яка максимально вихована, ввічлива, завжди коректна, в цю мить нахабно перебиває Ніколаса, виражаючи своє неприховане незадоволення, - але що це виходить, твою дружину посадили у в'язницю, а ти тут як тут, перемикнувся на іншу? На її рідну сестру?

Я прокручувала в голові ці думки. Намагалася збоку поглянути на цю всю ситуацію. І усвідомлювала, що вона доволі "незвична", але слова батька з розгону б'ють по щоках, завдаючи потужного ляпаса. Роблячи максимально боляче і намагаючись задіти совість. Ту рису характеру, на якій часто грати інші люди. Та я ніколи б і не подумала, що за це візьметься мій рідний тато...

- По-перше, вона колишня дружина. По-друге, сама винна в тому, що опинилася за ґратами, - Ніколас був налаштований рішуче, і навіть якби проти нього зараз були таких десять, як мій тато, він все одно гнув би свою лінію. - Загриміла вона туди надовго, і якби не ваші прохання її помилувати, то ще б довше гнила у в'язниці. І, не забувайте, вона хотіла зробити боляче вашій молодшій доньці. Альбіна бажала їй заподіяти шкоди, покалічивши, а то і взагалі вбити.

- Ти мене зараз в чомусь звинувачуєш? 

А ось цього я навіть передбачити не могла... Батько стиснув пальці в кулаки й розлючено дивився на Ніколаса, важко вдихаючи через ніздрі повітря. В тому самому повітрі явно відчувався передвісник бійки... Між двома найближчими для мене людьми...

- Ні, просто нагадую, яка ваша старша донька мерзота, і як не пощастило молодшій опинитися в одній з нею родині. А тепер, коли Кіра хоче щастя, хоче розуміння, ви цього розуміння їй не даєте, приставши на сторону старшенької. Наплювавши на почуття меншої.

- Хоче щастя? Це ти себе щастям називаєш? - Пирхнув батько, ніби Ніколас повідав тільки но жарт, над яким варто посміятися, а не сприйняти навсправжки ці слова.

- Взагалі-то Ніколас допоміг вам...

- Кохана, - я бажала повідати рідним, що саме завдяки Ніколасу ми тут можемо сидіти. Що він провернув аферу, щоб у нас і гроші були на той спалений будинок і дача залишилася. Він просив про це не згадувати, але коли батько почав відверто знущатися, провокуючи... - Не треба. Заспокойся.

Він накрив мою руку своєю, передаючи тепло та водночас впевненість, що все буде окей, що все буде гаразд. Правда тато так не думав, змірявши невдоволеним поглядом наші любощі, театрально закочуючи очі.

- Ми сподіваємося на ваше розуміння і на те, що ви...

Ніколасу було дуже важливо, щоб наші відносини прийняли мої батьки. Точніше, чоловік міг і без цього обійтися, просто забрати мене і на цьому з кінцями. Та він чудово знав, які у мене стосунки з батьками, як я їх люблю та ціную та як хочу ділитися такими важливими моментами свого життя. Тож запасавшись терпінням, Ніколас пішов на чергове коло, щоб все послідовно пояснити.

- Ніякого нашого розуміння ви від нас не дочекаєтеся! - А от у батька з терпінням кепсько, він вкотре не дав чоловіку домовити, розписуючись за них двох, при тому, що мама і досі мовчала. Можливо, вона мала іншу думку, просто не хотіла посваритися з коханою людиною. - Це дико! Це немислимо! Це...

- Ви або приймете ці відносини. Або ні. Але я все одно залишуся з Ніколасом.

Сама дивуюся, як все це спокійно, холоднокровно промовляю, хоча пару хвилин тому не могла докупи пару слів зв'язати. Вихід з так званого кокона і батька вразив, який шалено дихав, весь червоний, але таке враження не міг повірити, що я наважилася таке висловити.

- Ні..., - нарешті, тато пережив приступ внутрішньої боротьби, і видавив одне-єдине слово. Яке було болюче. Вразливе. Але яке вже не мало великої ролі. 

- Так, - бо я вже все вирішила. Ми все вирішили, - я б дуже хотіла, щоб наша родина зосталася такою дружньою та міцною, як до випадку з ув'язненням Альбіни. А то і міцніше. Але якщо ви не зможете прийняти відносини... Що ж, так тому і бути, але від Ніколаса я не відмовлюся. Я шалено його кохаю і...

Батькам я висловила все, що хотіла, далі вибір за ними. Я ж розвертаюся поглядом до того, хто свій вибір вже зробив. І хто являється моїм вибором на все життя.

- Коханий, - дивлюся у ці вічі та розумію, що з ним я захищена, що з цим чоловіком я в безпеці, і він зробить не тільки моє життя неймовірним, а і..., - я вагітна. У нас буде малюк...

***

- Люба, ти чому тремтиш? - Ніколас тримає мене за руку, міцно-міцно тримає, тож, звичайно, помітив, який наразі мандраж я переживаю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍