Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

- Ну, знаєш, не кожного дня виходиш заміж, - шепочу це на вухо коханому, а самій вже хочеться якомога скоріше закінчити з цими всіма офіційними прелюдіями та перейти до найголовнішого. До десерту. У нашому домі. В нашій кімнаті. На нашому ліжку. І нічого з цього немає ні найменшого відношення до того будинку, в якому ми вперше з Ніколасом опинилися в горизонтальному положенні...

- Не кожного, не кожного, - гаряче дихання чоловіка, котре торкається моєї шиї, не додає розслаблення, навпаки, все стискається тугеньким вузликом внизу живота й бажає розрядки. - Один день на все життя.

- Це погроза? - Не можу стриматися, щоб не пожартувати, адже настрій шикарний. Це один з найкращих днів мого життя. Ми на відкритій місцевості серед яскравої зелені, поряд з річкою, позаду нас арка, яка символізує новий етап життя кожного з нас, а навколо найрідніші людини. За руку мене тримає друга половинка, невіднятна половинка мене, а в животику буцається третій член нашої родини. Це що ж, виходить, рай на землі? Я підписала угоду з дияволом, щоб відчути цей рай ще в цьому житті?

- Це реальність, - і ці кохані очі, які сяють щастям, які дивляться на мене з обожнюванням... Це частинка цього раю. Найголовніша частинка, в яку я шалено закохана. - Ти моя. І я тебе ніколи та нікому не віддам. Ось який я тиран, сонечко.

- І як я так втрапила? - Грайливо промовляю, а сама реально задаюся питанням - за що мені такі бонуси? Невже я заслуговую бути настільки щасливою, отримавши в чоловіка цю неймовірну людину?

- Напевно ж була дуже-дуже поганою дівчинкою?

- Ти хотів сказати хорошою? - Невинно ляскаю віями, а сама червонію, споглядаючи цей погляд, котрий з'їдає мене без ложечки.

- Ні, я все правильно сказав, - током пронизує мою руку, і цей струм розповзається по всьому тілу. - А їм пасує, еге?

А ось цього мені варто в нього повчитися, взяти бару додаткових уроків з приводу того, як так швидко перемикатися. Буквально секунду тому ми обидва згорали від бажання одне до одного, як Ніколас вже дивиться кудись перед собою, і його вуста розповзаються в іншій посмішці. Вже не підступній, не хижій, а такій милій та ніжній.

- Дуже, - відриваюся від коханого і зачарованим поглядом споглядаю за Софійкою з Микитою, в кожного з яких відповідальна місія. Якщо донька Лії розкидає в усі сторони квіти, вистелюючи таким чином шикарну різноколірну доріжку, то син Марата (начальник Лії, і за сумісництвом її бойфренд) із серйозним обличчям несе перед собою маленьку подушечку. На якій знаходяться дві оксамитові коробочки. В яких наші з Ніколасом обручки. 

- У малих шикарна репетиція перед весіллям їх батьків.

І тут я з коханим повністю солідарна. Марат так швидко та бурхливо ввірвався в життя Лії та Софійки, що очевидно - невдовзі в моєї найкращої подруги з'явиться офіційний чоловік, а в дівчинки - татко. А там і бурхливість їхніх відносин дасться взнаки, перетворившись в братика, чи то сестричку для Софійки та Микитки.

- З Вашого дозволу, молодий чоловіче?

Посмішка вкотре торкається моїх вуст, коли Ніколас офіційно звертається до Микитки, просячи дозволу взяти обручку з коробочки, і тільки коли малий згідно киває, з тим же солідним виразом обличчя, тільки тоді коханий бере прикрасу та розвертається до мене.

- Кохана, - тримайся, Кі, тримайся! Знаємо, що хочеш плакати, в курсі, що серце працює на межі своїх можливостей, але тримай себе в руках, бо скоро на твоїй руці буде красуватися... - Не передати словами, наскільки я щасливий зустріти тебе, і пов'язати своє життя з твоїм, моя люба, зробивши його нашим. Шалено люблю тебе, кохана, і у зв'язку з цим маю пропозицію. Ти вийдеш за мене?

- Авжеж, - не стрималася. Не змогла. Сльози річечкою починають струмувати по щоках, і я тут така не одна, бо бічним зором бачу, що і Лія з мамою в таких же кондиціях. Теж плачуть від щастя. Теж разом зі мною переживають цей зворушливий момент. Навіть татко, який прийняв наш союз з Ніколасом, теж змахує сльозинку, хоч намагається вдати, що то якась комашка торкнулася його обличчя. Та я ж то знаю, що то емоції, що він радий за мене, вони раді за свою доньку.

- Дякую, - звертаюся до Микитки, коли колечко вже на моєму безіменному пальчику повідомляє про те, що я заміжня. За найкращим чоловіком у світі. Повертаюся до Софійки, отримую її схвальний кивок, типу, тітка Кіра, ти все робиш вірно, і дивлюся в очі тому, кохання до кого зростає кожного дня. Кожної години. Кожної хвилиноньки. - Щастя існує в цьому світі, і це не просто гарні слова, це правда. Я наочно в цьому переконалася, зустрівши тебе, любий, і хочеш того, чи ні, але я тебе не відпущу. Можеш сприймати це за погрози, можеш писати заяву, але ти мій. Назавжди. Та все ж... Для проформи - ти будеш моїм чоловіком?

- Так, - мить і обручка вже позначає, що він мій, і його серце, як і моє, зайняте коханою людиною, - але так, чисто для проформи, я теж вмію погрожувати...

- Справді? - Кокетливо перепитую, так тихо, щоб і малюки поруч з нами цього не почули.

- Ага, - ніби одними лише губами промовляє Ніколас, а потім вже голосно заявляє, щоб кожен з присутніх його почув, - я зроблю тебе найщасливішою жінкою на всьому білому світі. Шалено люблю тебе, моя кохана дружино.