Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

Розділ 24. Війна світів

Ліна

Крокуючи вздовж зруйнованих будинків, магазинів і розкиданого асфальту, я раптом зрозуміла, де перебуваю. Це була моя батьківщина, моя Земля. Так ось чому від мене намагалися тримати в секреті відому штабу інформацію про рятувальну операцію, яку проводив Кіріан.

Марліан намагався вберегти мене від переживань, адже чим я могла допомогти своїм співпланетникам? Нічим. Зате біль втрати міг зламати мене, якби я дізналася про те, що трапилося на Террії. У пам'яті одразу спливли обличчя моєї сім'ї, і я невпевнено ступила на витоптану буквально нещодавно доріжку. Вона вела мене кудись убік, де попереду над якимись людьми височів справжнісінький дракон. Шалено красивий і такий рідний. У мене навіть не залишалося сумнівів, хто це, і я тієї самої миті поспішила вперед, помічаючи, як один із чоловіків, що стояли навпроти нього, підкинув фіолетовий батіг, нападаючи на моє лускате диво.

Крикнула, привертаючи до себе увагу армії чудових тварин, що згуртувалася навколо прихованого від усіх поселення і була явно чужою для нашої планети. Тварини якось різко заворушилися, кидаючись усім своїм скупченням у мій бік.

- "Це що ж виходить? Я не сплю?", - думки хаотично метушилися в мене в голові, а я раптом подивилася на свій закривавлений халат, а потім на орду, що мчала на мене. Десь на периферії мого зору дракон помітив мене і одразу ж спробував прорватися, але йому не дали маги, що оточили його.

- Так, почекайте, я ще не готова, - виставила вперед себе долоню, намагаючись придумати, як я можу себе захистити, і це спрацювало! Несподівано інопланетне військо застигло буквально за кілька кроків від мене, даючи змогу зібратися з думками і перетворити свій тендітний і вразливий зовнішній вигляд.

Я наростила панцир навколо свого тіла, особливо зміцнюючи район живота, і стала якось підозріло збільшуватися в розмірах, лише забажавши цього. Опція ця була лякаючою і абсолютно мною невивченою. Але для здивування часу зовсім не залишалося, і я вирішила прийняти все таким, як воно є. І дуже навіть вчасно, адже армія все ж таки почала рухатися, навалюючись на мене.

- Гей ви, шикуйтеся в чергу, а то натовпом проти однієї не чесно, - хоробрилася я, все ще не розуміючи, як мені варто відбиватися від дивних супротивників.

Але, поки я думала та гадала, поруч зі мною вималювалися чоловіки в підозріло знайомому одязі драконячої варти, а секундою пізніше з'явився Ріан, який відновив картинку сприйняття на належний рівень.

Ага! Отже, прорвемося! Замахнулася своєю величезною ручищею, відправляючи в політ свого першого з суперників.

Від розправи над іносвітньою живністю мене відволік драконячий рев, наповнений нестерпним болем. Я обернулася лише на секунду, дивлячись, як мого чоловіка сковують вогняною сіткою, і одразу ж отримала значний за силою удар у плече. Руку обпекло болем, і я зі злістю подивилася на рогатого павука, посилаючи на його гіллясті нарости всілякі прокляття.

- Ріане! У нас проблеми! - Спробувала перекричати багатоголосий гул ворожої армії, яку, втім, ми вже ґрунтовно прорідили. - Мені потрібно туди, - я не питала, а стверджувала, і другому раднику довелося погоджуватися:

- Я постараюся допомогти тобі прорватися, але, гадаю, це буде складно, - знизала у відповідь плечима, нібито в нас колись щось виходило легко, і кинулася вперед, намагаючись пробитися до Кіріана.

От тільки тварюки якось різко зупинилися, шикуючись у своєрідні шеренги і безперешкодно пропустили мене вперед. А я так і застигла в нерішучості, замислюючись над тим, чи не пастка це. Але скільки б я не стояла, жодна тварина не зрушила з місця, вдаючи із себе статуї.

Робити нічого, довелося йти. Та й один із магів, що став наприкінці шеренги, заклично мені посміхався, коли його колеги скручували мого дракона.

- Р-руки г-еть від мого чоловіка! - Гаркнула розлюченою тигрицею, відзначаючи, що по клацанню пальців цього головного гада решта залишили Веалірійського в спокої. - Що ви взагалі робите!? - Я наближалася до чоловіка, наповнена бажанням пристукнути його на місці.

- Пані Світлова, заспокойтеся. У вашому стані шкідливо багато нервувати, - та невже? Це він зараз мені на вагітність натякає? А чи не запізно? Спершу практично знищили МОЮ рідну планету, після цього полонили МОГО чоловіка, напустили на МЕНЕ своїх тварюк, а тут раптом про здоров'я занепокоїлися?

- Пізно, пане, я вже розізлилася, - зробила останній крок, опиняючись віч-на-віч із магом, якого дракони назвали нефілімом. Він же занепалий ангел, як їх охрестили в наших сучасних релігійних течіях (хоч православні, хоч католики, тут вони виявилися одностайні).

Ну а далі все сталося в одну мить: ось "посланець" замахується на мене незрозумілого вигляду батогом, з якого злетіла вогняна стрічка, а я намагаюся крикнути, тільки от голос немов застигає. Натомість руки мої витягуються у відбивному жесті, і я бачу, як полум'яна нитка згортається, занурюючи свого творця в палаючу сітку.

Здається, чоловік перебував у шоці, в усякому разі я саме так би назвала всі його тремтіння і спроби вибратися з власної ж пастки.

- Що ти зробила!? - Гаркнув він, втрачаючи над собою володіння, і тієї ж миті ожили його "подільники".

Маги зробили крок уперед, направивши на мене свою зброю, але я вже не боялася. Тепер я точно розуміла, що це все ж таки не тільки мій Філіп антимаг, а й мені доступна ця велика сила. І нехай я до пуття не вмію нею користуватися, але схоже моє втручання не надто й потрібне, магія сама знає, що їй робити в тому чи іншому випадку.

Синхронний змах, і ось у мене вже три завислих у повітрі "рибки", а ще десь там за спиною застила бовванами іншосвітня армія.

- Ліна! - Почувши знайомий голос, я здригнулася, намагаючись позбутися броні, яка все ще прикривала моє тіло. Не хотіла б налякати свою маленьку племінницю.

"Але звідки вона тут? І як впізнала? Адже вони з сестрою мали б забути про мене", - поки ці думки крутилися в мене в голові, почувся гучний скрип, на який я обернулася, розглядаючи малечу, що совалася біля відчинених воріт.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍