Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

Три роки потому

- Ти речі всі перевірив? - Ох вже ці збори в поспіху, вічно що-небудь та пропустиш.

- Так, двічі. Не забула суміші для Армеліана? А підручники Філіпа? Він останнім часом вдає, що йому нічого не задавали, треба буде, щоб Лір перевірив, - мій чоловік у деяких питаннях був гіршим за мене, а навчання наших дітей завжди було для Веалірійського в пріоритеті.

- Якраз зараз перевіряю ще раз, і коли він тільки встиг їх викласти? Щойно повернемося, я з ним ґрунтовно так поговорю. Ти мені крем захопив? Не хочу обгоріти в перший же день відпустки, - невже нам дозволяють відпочити!

- Ліно, ти метаморф, а я дракон, думаєш південне сонце може нам чимось нашкодити? - Ні, логіка в його словах звісно є, але іноді я ось так і живу за людськими мірками.

- Так, добре. Здається, нічого не пропустили, та й я майже готова. Що там із порталом? Ти ж не забув його замовити? Останнім часом відкриті нами курорти користуються попитом, і черга затягується на кілька годин. Не хотілося б застрягти біля портальної зали і втратити кілька годин нашого безцінного часу, - не те щоб я контролювала чоловіка, але так... Іноді я все ж таки параноїк.

- Звичайно замовив, - голос мого благовірного здригнувся, і я запідозрила недобре. От так і знала, що варто було самій усе перевіряти ще раз. - Ліно, ну справді... Я сподівався, що не забуду, - мій настрій Кіріан відчував надто добре.

- Виклич Ріана, нехай запросить для нас позачергову перепустку. Треба вміти користуватися зв'язками, - зазвичай я так не роблю, але втрачати півдня з тих трьох, що нам вдалося вирвати у імператора, зовсім не хотілося. - Діти! Збір у вітальні за три хвилини. Філіпе, перевір, щоб Армеліан не проковтнув пустушку дорогою, ти за старшого, - тільки б нічого не забути...

Не дарма ж я вчора засиділася на роботі, закінчуючи запис останнього експерименту, хоча Марліан намагався раніше виштовхати мене з лабораторії. Тепер-то можу зітхнути спокійно, упевнена в тому, що під час моєї відсутності не трапиться жодних збоїв, з якими мій наставник не зможе впоратися.

- Ліно, чекаємо тільки на тебе, - крикнув знизу мій чоловік, а я оглянула кімнату контрольним поглядом, подумки перевіряючи нашу поклажу. - Перепустка вже у мене. Твій чоловік молодець? - Ну так, а хто його цьому навчив?

- Звичайно молодець. Сумку з перекусами забрав з їдальні? Я просила Анні зібрати дітлахам у дорогу, - ух, навіть не віриться, що ми їдемо відпочивати.

- Так. Ліно, а в Армі губи й мають бути синіми? - Я вже спускалася сходами, дивлячись на свою різношерсту команду.

- Не повинні. Філіпе? Що я казала? - Ні, за цими йогозами потрібне око та око.

- Ну, мамо. Він сам з'їв чорницю, - фух, добре хоч не фарба.

- Так, усі подивилися на всі боки і перевірили, щоб ваші рюкзаки були на місці. Готові? - Всі одразу ж мені кивнули, і ми вискочили на вулицю, де на нас вже чекала вдосконалена карета.

Усього півгодини і ми в палаці. Здорово ж, правда?

***
- Ось список занять для Філіпа, а тут уроки Соні. Армеліану краще лягати раніше, інакше потім намучишся з ним. Ну, щодо їжі ти в курсі. Ах, так, не забудь почитати малечі книжку перед сном, і простеж, щоб старшенький не ухилявся, а то є за ним такий грішок, - проводила я інструктаж імператорові, що виглядав трохи ошелешено та з острахом дивився на присутніх у холі Веалірійських-молодших.

- А що ви вже сьогодні їдете? Це не через тиждень? - Невпевнений голос правителя веселив, але я вирішила не добивати Меліріана.

- Угу, нас не буде всього три дні, ну, з сьогоднішнім чотири, - "потішив" свого друга Кіріан, а я почала тактичний відступ, з ним головне вчасно втекти.

- Я-як чотири? Я не можу... Це надто відповідально... - ну так, як вирішувати справи державної ваги - це будь ласка, а як доглянути за дітьми - тут одразу відповідальність.

- Нічого страшного. Філл і Соня вже самостійні, а з Армі тобі допоможе Елеонора, я вже домовилася, - "заспокоїла" Ліра і зробила ще один крок до дверей.

- Я не можу! - Сіпнувся той було до нас, але в нього вчепилася маленька ручка його істинної. - Я імператор, а не нянька! - Зробив останню спробу натиснути на жалість глава держави, але ми вже разом із чоловіком сховалися з поля зору, буквально вбігаючи в портальний зал.

- У нас тут "червона" перепустка, - Кіріан впихнув одному з магів, що чергували, якийсь папірець, і ми разом із валізами кинулися до вікна порталу, яке налаштовувалося.

Фух, здається, втекли...

І ось за якихось десять хвилин ми вже гуляли пустим пляжем Літарії, де ми разом із моїм заповзятливим чоловіком відкрили один із найпопулярніших курортів. Але саме ці три дні тут абсолютно нікого не буде, адже хитра я закрила бронь на всі будиночки для відпочиваючих, бажаючи залишитися зі своїм коханим наодинці. Тільки я і Кіріан. Цілих три дні.

Хіба це не рай?

- Давай наввипередки хто швидше зануриться в океан? - Кинулася вперед, виграючи в чоловіка фору, і весело розсміялася, насолоджуючись довгоочікуваною відпусткою.

- Гей, так не чесно, - і хто б говорив? Усього за кілька секунд Веалірійський вже наздогнав мене, і ми разом опинилися серед прозорих хвиль "Світлого". - Як же це чудово, ось так би і лежав у твоїх обіймах, і щоб навколо нікого, - через годину ми розташувалися на березі, слухаючи неспішне щебетання птахів.

- Ось ви де! - Тишу розірвав радісний голос Меліріана. - А ми вас шукали, добре, що Соня згадала, як ти згадала білий берег "Світлого", - здається, Кір першим застогнав, обертаючись до щасливої родини, яка розкидала свої речі навколо.

От і відпочили вдвох!

Кінець