Хелена Хайд - Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд

Розділ 21. Капості на замовлення 1

Стоячи в спальні біля відкритого комоду, я знову розглядала вже знайомого мені листа, який все ще лежав там на колишньому місці. Що означало одне: Арк не викинув його, але поки що й не скористався ним, щоб потрапити в те саме загадкове місце, про яке в ньому йшлося.

Як я й підозрювала, істинний текст послання знову проявився, коли я, тримаючи листа в руках, доторкнулася до сплячого сина.

Якась Рада на чолі з королем. Якесь сховище, де, мабуть, було заховано щось пов'язане з цими вбивствами. Лист у моїх руках був ключем до відповідей. Тільки боюся, що дістатися до замка, який можна відкрити цим ключем, було не так просто. Інакше б Арк не став виходити з гри та заявляти Еммі, що більше нічого не може зробити.

І все ж думки про Астрід, її осиротілу дочку та дітей, які залишилися самі після попередніх убивств, не давали мені спокою. А ще більше — розуміння того, що як не зупинити цих тварюк, ошалілих від власної безкарності, вони продовжать вбивати тих, хто сам по собі слабкий, на чий захист серйозно ніхто не встане.

Тільки ось чи справді Аркадій, і тим більше я, здатні зробити хоч щось? Особливо так, щоб уберегти нашу дитину, яка не повинна наражатися на небезпеку через наші дії.

Від розуміння цього хотілося плакати. Але я стрималася і просто сховала листа назад, тихенько закривши ящик комода.

Клавік продовжував мирно спати, коли я, тяжко зітхаючи, вийшла зі спальні… і одразу відчула різкий неприємний запах! Який супроводжувало підозріле і вкрай погане булькання, що долинало з боку туалету.

Відчувши недобре, я обережно наблизилася до таємної кімнати, готуючись морально, що зараз на мене звідти вискочить василіск. От тільки побачивши, що ж там трапилося, зрозуміла: краще б це й справді був василіск!

— Ну блін, — стражденно простогнала я, спостерігаючи за водою в унітазі, яка повільно, але безкомпромісно піднімалася, погрожуючи ось-ось перелитися за край цієї чаші Грааля і политися на підлогу. І вода, як і належить, була далеко не чистою-прозорою! При цьому смерділа так, що я не втрималася і насамперед відчинила вікно на кухні навстіж. А вже після того запитала себе: що робити, трясця вашій матері?

Насамперед я, бажаючи хоча б віддалити момент катастрофи, схопила відро та черпак, щоб трохи знизити рівень води в білому другові, раптово захопленому темними силами. Тільки ось перш ніж закінчила, звідкись зверху долинув звук змиву зливного бачка, за яким почалося страшне підняття рівня води! Готова ось-ось впасти в істерику, я з останніх сил побігла до телефону, щоби викликати аварійку... і, схопивши трубку, почула в ньому тишу.

Чорт, невже знову за несплату відключили?

Стрибнувши в босоніжки, я побігла до Діни… та тільки-но почавши барабанити в її двері згадала, що сьогодні подруга збиралася нести свого синочка до дитячої лікарні на плановий прийом. І, схоже, вже вийшла. А знаючи черги під кабінетами, напевно, повернеться нескоро.

…Тим часом унітаз знову забулькав, повідомляючи, що хтось у під'їзді знову скористався каналізацією!

Паніка наростала. Ледве не гублячи на ходу босоніжки, я побігла стукати у двері квартири старшого по під'їзду, щоб випросити у нього ключ від підвалу — перекрити воду, а заразом і викликати аварійку. Але рано розігналася! Там просто нікого не було вдома.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно