Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

Розділ 31

- Як це... не було?

На те вона і найкраща подруга, щоб в багато чому бути схожою на мене, переживати ті самі емоції, що і я переживала, ось і зараз Лія не може повірити моїм словам, напевно, думаючи, що це якийсь жарт.

- Ніколас все підлаштував так, щоб я думала, що виношую дитя, щоб зосередилися на цьому процесі, та насправді це була ілюзія. - Наразі, в цю секунду, я промовляю це впевнено, вже не надто дивуючись такій новині, але дві години тому все було максимально протилежно. Мій шок був у шоку, і шоком підганявся.

- Як підлаштував?

- Пройдімо на кухню, я там все тобі розповім, - думаю, в нас є в запасі хвилин десять перед тим, як чоловік повернеться, тож щоб Лія більш-менш знаходилася у своїй тарілці під час святкової вечері, варто ввести її в курс справ. Хоча б поверхнево. - Якщо у двох словах, то Ніколас влаштував цю затію з типу моєю вагітністю заради того, щоб я ні з ким ні-ні. Зустрічатися ще гаразд, а от займатися інтимом... Заборонено. Як і було прописано в контракті.

Я й досі згадую ту суму штрафних санкцій за інтимні відносини, і тут же стає кепсько. Тож, звичайно, я б так не ризикувала, піддаючись швидкоплинному задоволенню, підставляючи своє життя після постійні фінансові проблеми.  Адже варто було б десь брати ці кошти, щоб оплатити той штраф.

- Тому все було анонімно..., - подруга ніби питає, а ніби й стверджує, складаючи два плюс два, на виході отримуючи чотири.

Дивлюся на дівчину і спостерігаю за тим, як я виглядаю пару годин назад, переварюючи почути. Авжеж, я реагувала ще яскравіше, бо все ж це мене напряму стосується, це я виношувала дитину, якої по факту і не було, але я то після вихлюпнула ці емоції з Ніколасом. В одному ліжку. Без одягу. Без кордонів. Віддавшись почуттям, котрі ще й підігріті розповіддю чоловіка, фонтанували через край. Тому не дивно, що хтось із сусідів не витримав та постукав по стіні, просячи, чи то, можливо, вимолюючи поводитися тихіше. 

- Саме так, - що ж, нехай вибачають сусіди, сьогодні їм ще доведеться кепсько поспати, бо в мене грандіозні плани на цю ніч, а от відзавтра я переїду. Або повернуся в рідне місто. Або просто зміню квартиру в цьому, просто знайду щось з кращою шумоізоляцією. Бо переїду я чи ні, повернуся додому, чи ні, але Ніколас буде завжди поруч. А буде Ніколас, буде шумно. Хі-хі. - Він своєрідно вирішує проблеми, по-своєму, та це не єдиний випадок, де Ніколас вів мене в шок своїм вчинком.

- Є ще щось? - Схоже, не тільки ми з Ніколасом не виспимося, Лія теж буде шукати сон, з широко відкритими від шоку очима. Якими вона наразі дивиться на мене, чекаючи нової порції приголомшливої інформації.

- Є, - звичайно, це не настільки разюче, як з тією клінікою, але... В межах середньостатистичних вчинків це вершина широкого жесту. - Пам'ятаєш, як я тобі розповідала про те, що батьки продали дачу, щоб перекрити частину заборгованості за той згорілий будинок?

- Ну? Наскільки я пам'ятаю, то ти мені й розповідала, що вони викупили його назад і тепер збираються назавжди туди переїхати.

- Так, все вірно, все правильно, - і тут же широка посмішка розгортається на моєму обличчі, на яку я подіяти не здатна, та і буду чесна сама з собою - і не збираюся старатися, щоб це виправити. Сподіваюся, це стане щоденним атрибутом у моєму майбутньому житті. - Це теж все було організовано Ніколасом. Він відправив підставних людей, щоб ті нібито викупили будинок в селі за чималу суму, куди вище ринкової, а після під приводом надзвичайної події, продали батькам дачу назад, забравши дещицю з тих коштів, які вклали на купівлю житла. Мені й тоді здалося це дивним, що вони навіть не заселися туди, навіть дня там не пожили й вже продають будинок, а тут як все вийшло... 

- Очманіти, - кращого, наголошую, пристойного слова, щоб все це описати, і не вигадаєш, тож я була повністю солідарна з Лією. Мені ще не один день знадобиться, щоб повною мірою в це повірити, щоб зрозуміти, що все це реальність, а не сон, котрий зранку залишиться згадкою, а до вечора повністю розсіється. - Стоп...

- Що? - Та це "очманіти" були з приємним посмаком, воно досі смачно вертілося на язиці, саме тому "стоп" подруги звучало так собі... Могло зірвати той шалений настрій, від якого я ладна була бігти, плигати, летіти, і все це від щастя, і все це від того, що поруч зі мною найкращий чоловік у світі. Який вирішив всі мої проблеми. І моєї родини. Що не менш важливо, а то і куди цінніше. Бо виходить, що він не сприймає мене як розвагу на пару тижнів, чи то навіть місяців, все серйозно, і дуже серйозно.

- А гроші на операцію Софійки... Це...?

- Так, - дівчині й питання не варто було завершувати до кінця, щоб я точно знала, про що вона наразі думає, що бажає запитати, - це теж він.

Так, можливо, не напряму. Так, не прямо з рук в руки він передав ці кошти. Але... Головне, що Ніколас підтримав мене, навіть більше - повністю згладив мою провину, зробивши її подвигом, і ще й повідомив, що мною гордиться. Що таких світлих, добрих людей він ще не зустрічав, і вдячний долі, що звела мене з ним. 

- Я вам шалено вдячна, і Софійка дуже, дуже вам вдячна і...

- Все гаразд, все добре, - на очах подруги - сльози, і я тут же подаюся до неї, щоб обіймати, щоб заспокоїти. Та цей раз я сприймаю ці сльози спокійно, без тривоги у серці, без сивих волосин в зачісці, бо це сльози щастя. Ми пройшли ці випробування разом. Всі живі. Всі здорові. А найголовніше - всі на своїх місцях. Сестра там, де і має бути. Софійка насолоджується дитинством, як то і має робити кожна дитина на її місці, не думаючи про хвороби та їх наслідки. Лія нарешті відпускає ситуацію з донькою, маючи змогу спокійно видихнути. Поруч зі мною найкращий чоловік, з яким я відчуваю себе затишно, спокійно, закохано. Залишився один-єдиний негаразд, і він стосується найближчих для мене людей. Через кохану для мене людину. 

***

- Кіро, доню, - мама заглядає до мене в кімнату, оцінюючи обстановку, і, напевно, не бажаючи потурбувати зайвий раз, - там Ніколас приїхав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍