Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Я відніс свої речі в готель, який знаходиться недалеко від порталу в Акватіні. - Сказав він, побачивши мій обшарюючий погляд, тим часом біля моїх ніг приземлився важкий такий рюкзак Діани.

- О, то перший наш світ - світ води? - Палаючи від збентеження, я злегка прикрила ногами рюкзак.

- Так, я думаю, що знаю де шукати намистину.

 Я радісно посміхнулася.

- Чудово!

 Даніель усміхнувся у відповідь.

- Заспокойся, - подивився він на те, як я намагаюся прикрити собою рюкзак. - Ти все одно його з собою не потягнеш!

- Тобто як це? - Поперхнулася словами я, а Ді та Адріан аж витягли голови в бік чоловіка та явно нагострили вуха.

- Я приготував спеціальний похідний рюкзак з рунами, які допоможуть вмістити там усі ці речі та полегшити вагу.

- Оце клас! - Пискнула захоплено Діана.

 Адріан закотив очі.

- Вас дівчата так легко здивувати, аж не цікаво! 

Діана, тицьнула його ліктем у ребро, той зігнувся й закашлявся.

- Божевільна!

- Здивований? - Хихикнула вона й підморгнула ошелешеному Даніелю.

 Я аж хрюкнула зі сміху. Тіреймор здавався дуже серйозним. Я так і не змогла нормально з ним поговорити.

- Сер Тіреймор...

- Мене вже ввели в курс справи берегиня. - Сказав рівним голосом чоловік, але нотки образи все ж читалися в ньому.

- Мені шкода, що я не змогла поговорити з вами раніше.

- Усе гаразд! - Додав він, а я вирішила повірити йому, хоча бачила, що це не так.

- Містер Адріан мені розповів і про міс Діану, і про виплату зарплат, й про наймання на службу нових людей... - Почав перераховувати той. - Нічого не забув?

- Еее, начебто ні. - Ніяково сказала я

- А якщо й щось забули, то Адріан вам нагадає! - Сказав підбадьорливим тоном Даніель.

 Я була рада тому, що він вліз у розмову, бо мені вже ставало незручно. Почувалася школяркою, яка накосячила й звітувала перед суворим вчителем. Хоча по суті, господинею готелю була я, а не він. Я високо підняла голову й раптом хтось постукав у головні двері.

Тіреймор насупившись пішов їх відчиняти.

 За хвилину почувся дзвінкий сміх, і ми побачили, як в коридорі показалася гарна білявка та великий шалено вродливий брюнет, у якого ззаду були величезні такі чорні крила. Пара трималася за руки й щось голосно обговорювала.

- Спасибі, друже Тіреймор, ми як завжди не надовго!

 Сказав чоловік та сунув Тіреймору якісь купюри й артефакт. Тієї ж миті, як він його зняв, крила побачили всі. Діана голосно ойкнула.

- Ошаленіти! 

 Чоловік та жінка обернулися й глянули на нас.

- Ой, вибачте, ми не знали, що тут хтось ще є. - зніяковіла жінка. - Добрий день, вам!

 Чоловік із крилами привітно махнув головою Даніелю, а потім впився очима в Адріана.

 Жінка так само помітила його.

- Адріане, - протягнула вона єхидним голоском, - а я ось тебе шукаю та все ніяк тут застати не можу.

 Адріан усміхнувся та підморгнув гостям.

- Дафна, Дарен як спільне життя? Насолоджуєтеся? 

- Твоїми стараннями, - усміхнувся, мабуть Дарен.

 Дафна пирхнула.

 Мабуть, не в курсі того, що зараз відбувається, була тільки я та Діана.

- Добрий день, раді вас бачити в нашому Готелі Світів! Я Лейя, а ця моя помічниця Діана. - Ввічливо привіталася я, - а інших ви, мабуть, знаєте і без нас.

- О, так, ми то знаємо! - Усміхнулася дівчина й підійшла потиснути мені руку. - Дуже приємно, я Дафна.

 Вона зупинилася біля нас й обвела поглядом усю нашу компанію.

 Здалося чи Адріан ковтнув?

- Ми тут часто проходимо туди-сюди. Знаєте, жити на кілька світів те ще випробування, але оскільки твій суджений народився не людиною, доводиться терпіти деякі незручності.

 Вона лукаво посміхнулася нам.

 Я широко розплющила очі від подиву.

- Ви людина?

 Вона ствердно махнула головою.

- А як же ви зустрілися? - Мрійливо майже проспівала Діана.

 Адріан закашлявся.

- Думаю, що це дуже цікава історія, але, здається, ви поспішаєте на концерт? - Нервово сказав чоловік.

 Усі покосилися в його бік, а Дафна примружилася.

- Так і є, я барабанник гурту й ми вже запізнюємося, - сказав Дарен, беручи за руку Дафну, - було приємно з вами познайомитися! - Промовив він, кидаючи швидкий погляд на Адріана.

 Дафна розгублено окинула поглядом свого крилатого чоловіка й теж глянула на Адріана.

 Та що відбувається? Усі ці таємниці мене неабияк дістали.

- До побачення, приємно було познайомитися, ще побачимося й не раз! - Сказала дівчина та помахавши рукою пішла до сходів слідом за Дареном. Тіреймор поквапився, як міг, за ними слідом.

 Коли звуки їх кроків стихли, ми з Ді синхронно обернулися до Адріана.

- Ну, і що це було? - Випередила мене подруга, а у мене мало щелепа не відвисла від її тону.

- Що саме? - Зробив вигляд, що нічого не розуміє Адріан, поправляючи волосся рукою.

- Чому вони обидва так на тебе дивилися?

- Як?

- Дивно підозріло! - Зиркнула на нього Ді.

- Звідки я знаю, що там у них у головах? - Знизав чоловік плечима.

- Гаразд, - сказав Даніель, - це все звісно дуже цікаво, але нам уже час!

 Із цими словами він підійшов та закинув на своє плече рюкзак.

 В той самий час на долоні руна блимнула червоним, а значить Дарен та Дафна вже покинули готель.

- Почекай! - В мить розгубилася я. - Я зараз!

 Я швидко побігла вниз сходами. Відчинила, як Тіреймор показував двері, та знайшла маленьку сумку на поштовому столі, набиту всякою всячиною. Що там лежало я не знала та у мене не було часу розбиратися.
Далі відкривши сейф та понабирала різних купюр на око й засунула в сумку. Потім ретельно все закриваючи побігла нагору.

 Мене не було від сили хвилин десять, коли я підійшла усі погляди зійшлися на мені й розмова відразу ж затихла.

- Ще секундочку, - зніяковіло промовила я проходячи повз них та побігла в кімнату мами.

 Там я поклала в сумку каблучку й кілька прикрас зі скриньок.