Джеймс Хедлі Чейз - Це не моя справа

class="p1">Офіціант простягнув меню, і ми вибрали холодне консоме[6], воловани[7] з курячим м’ясом та морозиво. Я замовив також дві порції подвійного віскі та графин алжирського вина.

— Ви, газетярі, знаєте, у чому сенс життя, — зітхнув Коррідан, вмощуючись у єдиному кріслі. — Я часто думаю, що мені слід було б зайнятися менш обтяжливою і більш прибутковою справою, ніж поліцейська служба.

— Не ремствуйте, — сказав я, сідаючи на ліжко. — Готовий заприсягнутися, що ви по самі вуха в хабарях і половина злочинного світу Лондона платить вам данину.

Він стиснув губи.

— Ваше почуття гумору не менш спотворене, ніж ваша мораль, — парирував він, і я бачив, що він зовсім не потішений.

— Гаразд, облишмо моральність, — вишкірився я. — Страшенно радий, що ви змогли зайти до мене!

— Та Нетта Скотт справді була вашою подругою? — запитав він, відходячи до вікна. І перш ніж я встиг відповісти, продовжив: — Зі Скотленд-Ярду також видно Темзу, але з такого ракурсу і при такому освітленні вона справді чарівна, чи не так?

— Та Бог з нею, з тією Темзою! Я не збираюсь пригощати вас вином і вечерею лише для того, щоби послухати про лондонські атракції.

Він гостро глянув на мене.

— Ви чимось стривожені. Щось сталося ще?

Я кивнув.

— Може статися... — почав було я, але тут офіціант повернувся з випивкою.

Коли він пішов, я продовжив:

— Це стосується Нетти Скотт. Вона справді була моєю подругою. Я познайомився з нею в 42-му, і кілька років ми зустрічалися. То був для мене справжній шок — дізнатися, що вона наклала на себе руки.

Коррідан відпив ковток віскі та схвально кивнув.

— Хороше, — сказав. — Однак навряд чи ви схильні розводитися про віскі. Я читав звіт лікаря. Дівчина діяла напевно: вона випила чималу дозу лаудануму перед тим, як відкрити дверцята духовки. Це цілком очевидна справа, і, без сумніву, це самогубство. Цим займається кенсінгтонський відділок поліції. Учора о сьомій ранку до них зателефонував чоловік на ім’я Джуліус Коул, котрий мешкає в тому самому будинку. Поліцейські виявили дівчину, котра лежала головою до дверцят газової плити. В кухні було повно газу. Вікна заклеєні скотчем. Із дверми цього не слід було робити, бо вони і так зачинялися герметично. Вона вже була мертва приблизно шість годин. Припускають, що смерть настала о першій ночі. На тілі не було ознак насильства, і все вказувало на те, що це було самогубство. Тіло доправили в місцевий морг після того, як її офіційно упізнав Джуліус Коул — хлопець, котрий стверджує, що добре знав дівчину з вигляду. Зараз ми намагаємося зв’язатися з її рідними, але поки що безуспішно.

Я допив своє віскі, почуваючись значно краще.

— Тож про іншу версію навіть не йдеться?

Його очі буравили мене.

— Ні. А чому ви питаєте?

— То що, вони в захваті від усього того?

— Вони ніколи не бувають у захваті, однак цілком задоволені своєю роботою. І тут нема нічого іншого. Самогубства стаються щодня. Можливо, вам цікаво буде дізнатися, що рід занять індивідуума впливає на ймовірність скоєння ним самогубства, — провадив далі Коррідан, заплющивши очі і ще зручніше вмощуючись у кріслі. — Заняття, котре вимагає напруження, відповідальності чи роботи вночі спричинює більшу кількість самогубств. Фармацевти, лікарі, адвокати, власники барів, працівники нічних клубів, м’ясники та солдати найчастіше опиняються у групі ризику, тоді як садівники, рибалки, священники, шкільні вчителі та державні службовці замикають таблицю.

Я застогнав.

— Гадаю, я уцілію. Гаразд, не наводьте мені більше прикладів. Тож, через те, що працівники нічних клубів займають верхні сходинки у вашому переліку, Нетта і наклала на себе руки, чи не так?

Він кивнув.

— Щось на кшталт того. Принаймні це дає нам можливість на щось обпертися. Якщо б, приміром, вона була шкільною вчителькою, то ми поглянули б на всю цю справу пильніше. Розумієте, про що я?

— То ви гадаєте, що така дівчина, як Нетта, вибрала б газову духовку? І не припускаєте, що вона могла би вистрибнути з вікна чи випити отруту?

— Жінки не дуже охоче йдуть на таке — вони не схильні себе спотворювати навіть після смерті. — Розправивши плечі, Коррідан продовжив: — А особливо такі гарненькі, як Нетта. Вистрибнути з вікна — це таке відразливе видовище! Я сам бачив кілька таких випадків. Згідно зі статистикою використання небезпечних наркотиків кількість самогубств, спричинених передозуванням, почала зменшуватися. Думаю, що не менш ніж шість сотень жінок звели рахунки з життям способом отруєння газом. Я наведу вам точніші цифри, якщо це вас цікавить.

— Мені й цього цілком достатньо, — озвавсь я. — Як ви гадаєте, чому вона наклала на себе руки?

Коррідан допив своє віскі, поставив склянку на стіл і стенув плечима:

— Цікаво досліджувати причини, які змушують людей діяти саме так, — сказав він, поклавши ногу на ногу і зручніше вмощуючись у кріслі. — Вони допомагають визначити, що це: нещасний випадок, самогубство чи вбивство. Ось вам чотири основні причини, чому люди скоюють самогубство: психічні проблеми, пиятика, фінансова скрута і кохання. Звісно ж, є й інші причини, але ці найважливіші. Наскільки нам відомо, дівчина не мала боргів, не пиячила і видавалася психічно цілком здоровою — принаймні так стверджують її квартирна хазяйка і той Коул. Тож цілком можна припустити, що це було нещасне кохання.

— Те, як ви, копи, розкладаєте усе по поличках, добиває мене, — сказав я, поки офіціант завозив у номер столик на коліщатках, заставлений усілякою смакотою. — Ну ж бо — скуштуймо усе це!

— Непогана думка — особливо якщо би нам принесли ще по скляночці того пречудового віскі, — зронив Коррідан, підводячись із крісла та присуваючи стілець до стола.

— Принесіть нам ще два віскі, — сказав я офіціантові, — а тоді залиште нас.

Ми сіли за стіл і взялися за холодне консоме.

— Що змушує вас думати, що це було не вбивство? — недбало запитав я.

Він хитнув головою.

— Ну що ви за упертюх! — озвався він. — Я ж щойно вам пояснив... — І поглянув на мене гостро та нахмурився. — Але, можливо, вам відомо про все це більше, ніж мені. Мабуть, я спочатку вислухаю те, що ви маєте мені сказати, перш ніж зроблю власні висновки. — Його рот злегка скривився, що, певно, мало