Iрина Давидова - Дамір, Iрина Давидова

- Вас повідомили... - піднявши очі, він раптово замовк, і кілька секунд дивився так дивно, ніби бачив мене. А я, змахнувши з чола дратівливу вологу, поспішила заповнити незатишну паузу.

- Повідомили? - скорчивши розумну гримасу, запитала його.

- К-хм, - куточки його губ злегка підвелися в ледачій усмішці, в той час як чоловік спокійно відкинувся на спинку свого крісла. І дивиться так на мене... в упор... немов у очі... і мені стало нестерпно гаряче... жарко. Хто-небудь, відкрийте віконце. Намагаючись привести себе до тями, махаю перед собою долонькою.

- Про специфіку даного проекту, - закінчує чоловік речення все з тією ж напівусмішкою.

- Я так розумію, планується будівництво готелю, - відповіла я, намагаючись прогнати геть непотрібні думки.

Мовчить. Дивиться на мене, піднявши брову.

- Зустріч відбудеться в понеділок, о п'ятнадцятій годині, в ресторані «Еларджі». Візьміть з собою портфоліо, - сказав він тихо, проводячи кінчиком великого пальця уздовж підборіддя.

- Я Вас зрозуміла, - кивнувши йому, немов він може побачити, я поспішно відключилася.

І тільки коли зв'язок роз'єднався, я опустила голову і побачила, що грудь моя була практично не прикрита халатом. Поли мого вбрання, підлим чином розійшлися в різні боки. Добре, що він не міг мене бачити.

***

- І, значить, я уявляю, там дідусь лисий противний буде сидіти, включаю камеру... мама дорога, - від одних спогадів про мого замовника в роті пересохло.

Взявши зі столика келих з коктейлем, поспішила зробити кілька ковтків. Подруга дивилася на мене, не кліпаючи, ледве стримуючись від сміху, в очікуванні продовження розповіді.

- Секс... ходячий секс. А погляд у нього, Руська - у мене все горіло!

- Прямо таки і горіло, - сміється подруга.

- Смійся, смійся... Мужик і правда гарячий... І як мені, питається, тепер з ним працювати?

- Мужик гарячий... Так у тебе будь-хто буде гарячий, - відмахнулася від мене Руся і зробила кілька ковтків коктейлю. - Ти ще нормального мужика толком не бачила.

- Проїхали, - награно надувши губи, пробурчала собі під ніс.

Озирнувшись по сторонах, помітила, що танцпол клубу вже забитий, практично вщерть.

- Ти мені краще скажи, помирилися вчора з Женькою?

- Помирилися, звичайно! Тільки сьогодні знову посварилися.

- Що, все та ж тема?

- А як же? Каже, що ввечері подзвонить, перевірить, чи вдома я. Ну звичайно, зараз! Я йому сказала, що спеціально трубку не візьму. Я жива людина, і теж хочу відпочивати, а вже тим більше - відпочивати від його нападів.

- От він дурень. Не цінує тебе зовсім.

- Дратує.

- Слухай, тобі треба когось знайти, щоб, вже точно, не дарма ревнував.

- Ой, Снегірьок, відчепися. Я Женьку люблю, і все! Давай краще не будемо.

- Давай не будемо, краще відірвемося сьогодні по повній! - підморгнула Русі й підняла в повітря келих з коктейлем. Чокнувшись, ми одним махом перекинули алкоголь в себе.

Відтягнувшись на танцполі, через півгодини, ми, захекані, але задоволені, повернулися до свого столика, де на нас вже чекала чергова порція алкоголю.

- Снегірьок! Як все-таки шикарно у ВІПі! - захоплено промовила Руслана, сидячи на шкіряному дивані.

- Один раз можемо собі дозволити, та й, до того ж, ВІП - мені в подарунок, - радісно оскалилась я і, скинувши туфлі, підтягла під себе ноги, влаштувавшись навпроти подруги.

- Це за які такі заслуги? Чи, тільки не говори, що спиш з господарем клубу!

- Ти що серйозно? Ні, він, звичайно, хороший чоловік, але мене такі не приваблюють. Так що, нехай просто ось так, на відстані, до мене підступає, - відповіла я, згадуючи, як Назар, господар клубу, пропонував мені відносини.

- Ех, не розумію, що тобі ще треба, адже хлопець з усією душею до тебе, - засмучено промовила Руслана і, поставивши біля мене келих, дістала з пачки одну сигарету.

- Ну, не подобаються мені такі, нудно з ним, розумієш? Ось Дамір - це так, мужик, що треба, а Назар нудний.

- Не зрозуміла я зараз. Уже Дамір? Всього лише після одного дзвінка? - здивовано перепитала подруга, а я здивовано відкрила рот, розуміючи, що згадала цього красеня зовсім несвідомо.

- Це не я сказала, це моя фантазія, - поспішила виправдатися і, схопивши келих, почала швидко пити коктейль.

- Ага, і що ж іще твоя фантазія говорить?

- Вона каже, що цей чоловік шалено красивий, від нього так і віє сексом.

- Так? Це ти через екран відчула?

- Уяви собі! Через екран. Він такий потужний...

- Оце мала попала. Боюся уявити, що буде, коли ви зустрінетеся в реалі.

- Вибух буде. І звільнення з роботи.

- Це ще чому? - Руся здивовано дивилася на мене, відпиваючи свій напій через трубочку.

- Та тому, що і слова не зможу вимовити, коли він на мене наживо гляне.

- Не переживай, я думаю, він сам ще прибіжить за тобою, коли побачить, яка ти красуня.

***

Ледве дихаючи від хвилювання, що мене охоплювало, я стояла перед фасадом будівлі, де розташовувався ресторан «Еларджі». Таксі, яке доставило мене до місця призначення, поїхало вже хвилин п'ять тому. А я все не могла набратися хоробрості, щоб увійти через скляні двері закладу.

Чого я боялася? Зараз має вирішитись моя доля. Сподобаюся Даміру - перемога в руках. Не сподобаюся - можу сміливо пакувати речі в старенький чемодан, і після захисту диплома їхати в рідне село.

Поїхати, означало - здатися, програти.

Зробивши кілька глибоких вдихів для заспокоєння, я прискіпливо оглянула себе у вітрині ресторану. Червоне коктейльне плаття строго по фігурі з неглибоким, але інтригуючим декольте. Розпущене хвилясте волосся, довжиною практично до попереку, поблискувало в променях післяобіднього сонця, спасибі масці з реп'яхової олії. Яскраво-червона помада робила мої губи особливо соковитими, а очі випромінювали незрозумілий блиск, який я сама собі не могла пояснити.