Iрина Давидова - Дамір, Iрина Давидова

Набравшись хоробрості, я, не поспішаючи, попрямувала в бік входу. Послужливий портьє відкрив двері, запрошуючи мене зайти всередину. І я, придавивши до грудей папку зі своїми роботами, опустила очі в підлогу і пройшла всередину.

Але не встигла я зробити і пари кроків, як врізалася в щось тверде, та так сильно, що ледь не впала, якби міцна рука вчасно мене не підхопила.

Піднявши голову, я зустрілася з карими вирами Даміра, і зрозуміла, що пропала, адже вони не просто манили, вони притягували, наче магнітом. А запах, запах цього самця був неймовірно солодкий і привабливий. Поруч з таким величезним чоловіком, який був більший за мене рази в три, я відчула себе маленькою.

- Ох, матінко, який же він в сексі? - прошепотіли мої губи, в той час як я, все ще повиснувши на його сильній руці, немов заворожена, дивилася в його очі. Невже я сказала це вголос?

Піднявши брову, Дамір злегка нахилив голову, ніби задумавшись, а потім, поставивши мене в вертикальне положення, відійшов на пару кроків.

Сунувши руки в кишені штанів, із задоволеною посмішкою на губах, окинув мене єхидним поглядом. І мені від сорому провалитися під землю захотілося. Невже все так погано?

- Лія? - глузливо пролунав його голос, а я, не знайшовши зрозумілу відповідь, просто кивнула.

- Без маски на обличчі Вам набагато краще, - посміхнувшись, трохи нахилився вперед і, доторкнувшись кінчиком вказівного пальця до перенісся, спробував приховати зачатки сміху. А я все одно помітила, як тремтять його плечі, і буквально закипіла від злості.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно