Iрина Давидова - Дамір, Iрина Давидова

— Звичайно, не винен, вона сама наливається, тому що я вагітна.

— Ліє...

— Мрр...

— Може...

— Ні! Кімнати прикрашати йди! А мені ще готувати!

— Будеш їсти оливки банками, залишишся без солодкого, — суворо промовив Дамір, вдаючи, що образився.

— А мене не можна ображати! Ми маленькі, і нас багато, — посміхнувшись, показала язика, коли коханий відійшов від мене до столу.

— Люблю, коли цей язичок пустує в іншому місці, — щасливо промовив він і, закинувши в рот оливку, вийшов з кухні, щоб через пару хвилин принести мені халат.

— Дякую тобі, — посміхнулася, відчуваючи теплу тканину на тілі, — на батареї, чи що, грів?

— Ще перед виходом повісив.

— Дякую, коханий, мррр...

— Ти, кішечко, така хитра, — весело промовив чоловік, стоячи поруч і дивлячись на мене з висоти свого зросту.

— Дамірушка, — тихо покликала я, пірнаючи йому під руку, — ти точно радий, що у нас знову буде дівчинка?

Дамір, немов пушинку підхопив мене на руки і поніс у бік вітальні. Там зупинився біля колиски і продовжуючи тримати мене, подивився на Лапочку:

— Що ти там бачиш?

— Лапочку нашу.

— Тоді не говори такої херні! Навіть, якщо ти мені п'ять дочок подаруєш, я буду любити всіх однаково сильно.

Я посміхнулася, притулилася щокою до його щоки і милувалася маленьким клубочком щастя, який подарував нам стимул жити далі. І зараз, деякий час потому, я зрозуміла, наскільки тоді виявилася права, дозволивши собі страждати заради ангела, який тихо сопе у своєму ліжечку і дарує нам радість. Ангеліка була варта того, щоб витерпіти заради неї все те, що було, адже тепер я розуміла, що ми врятували один одному життя. І якби доля змусила випробувати все заново, я б, не замислюючись погодилася, тільки, щоб коханий чоловік і моя дитина були здорові і неушкоджені.

Любити і знати, що тебе люблять — це дуже дорого коштує, і часом, щоб знайти справжнє щастя, необхідно жертвувати собою. Ти не будеш знати напевно, чого вартий в цьому житті, поки сам не відчуєш на собі перепони, так вчасно наставлені долею. Але якщо знайдеш в собі сили, і подолаєш абсолютно все, то обов'язково в кінці нещасть будеш щедро нагороджений. У мене це вийшло, я врятувала рідних і коханих, практично не сподіваючись на те, що колись зможу повернутися назад. Але я повернулася, і отримала за нагороду не тільки свого чоловіка, але і ангела у вигляді крихітної дитини з кирпатим носиком і карими очима. А ще, зовсім скоро в нашій родині з'явиться друга дочка, друге підтвердження того, що часом, заради любові варто жертвувати собою, навіть якщо життя здається пеклом.

— Дамірушка, — промуркотала я, пальчиками масажуючи йому потилицю.

— Ммм?

— Оливку хочу!

 

Так і хочеться замурликати)) Ну що, друзі, ось і настав обіцяний ХЕ!))
Я рада представити вам мою улюблену історію. А тепер і ви поділіться зі мною своїми враженнями в коментарях)) Мені буде дуже приємно їх почитати)
А вже сьогодні вдень я починаю викладку роману "Кукурузник". Сподіваюся, ви зі мною.
Спасибі всім, хто був зі мною на протязі викладки Даміра, і особливе спасибі тим, хто коментував. Підписуйтесь на мій профіль, щоб не пропустити оновлення) 
Всіх ціную! І обіймаю.
З повагою, Ірина Давидова!

 

ДОДАНА КНИГА ПРО ЛАПОЧКУ!
 

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 154347 Не моя Елла Савицька 907977 Жіночий роман 181423 Пастка для Бродського Джулія Ромуш 798484 Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 535995 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно