Анжеліка Вереск - Без права на вибір, Анжеліка Вереск

Мене мов струмом ударило. Я прошепотіла: — Але ж це неможливо… Ми з Норісом...

Батько нервово сіпнув плечима: — Саме це я й намагався пояснити нашому гостю.

Повернувшись до воїна, він чемно сказав: — Пане Арвиде, на жаль, у мене вже попросили руки Діани. Весілля з баронетом Норісом призначено на місяць. Я не можу його скасувати. Та й інших дочок у мене немає.

Чоловік упевнено перервав його: — Пане Ланшер, ви мене не так зрозуміли. Мені потрібна Діана — і ніхто інший. Більше того, без шлюбного договору я не поїду.

У мене перехопило подих. Батько насупився від зухвалості гостя: — Боюсь, пане Арвиде, я змушений просити вас залишити мій дім. Те, що ви кажете — немислимо.

— Скільки вам пообіцяв молодик за вашу дочку?

Старий насупився ще більше: — Це вас не стосується, але я відповім, а потім попрошу вас піти. Пан Норіс заплатить десять тисяч золотих.

Дивлячись прямо в очі, Арвід мовив: — Я плачу п’ятдесят тисяч золотом і табун нортундських чистокровних коней на додачу.

Я ледь втрималася, щоб не врізати йому. Серце калатало так, ніби хотіло вирватися з грудей. Я благаюче глянула на батька, сподіваючись, що він сприйме це як образу і вижене гостя геть.

Але батько, погладивши бороду, глянув на воїна, в очах його спалахнув жадібний вогник. Простягнувши руку нортундцю, він сказав:

— Я згоден.