Анжеліка Вереск - Без права на вибір, Анжеліка Вереск

АНОТАЦІЯ Я завжди була вперта. Я завжди хотіла сама розпоряджатися своїм життям. Але мені не залишили вибору. Невідомо звідки з’явився воїн у шрамах — і вирішив усе за мене. Він думає, що я так просто змирюся й покірно здамся на його милість? Та ще чого! Мене не цікавлять ані пророцтва, ані доля — я сама вирішую, як жити! Але… де вона, ця моя доля? Моє життя? А що, як воно — саме тут, поруч із цим воїном у шрамах? Чи правильний вибір зробили за мене — і чи не помилюся я, зробивши свій?

Розділ перший

Розділ перший

Землі Ярба огорнув прохолодний вечір. Вогнище потріскувало рівномірно, час від часу викидаючи в небо снопи іскор. Сьогодні в Нортунді був особливий день — день, коли ватажки всіх кланів збиралися разом на землях того клану, на який вказав жереб, для щорічного загального тингу (з’їзду).

 

На тингy зазвичай обговорювали як важливі, так і другорядні справи. Вносилися пропозиції, які рада або приймала, або відхиляла.

На тингy також можна було висунути звинувачення та вимагати смертного вироку. Якщо ж провина була менш серйозною — призначалося відповідне покарання: наприклад, стягнення певної кількості коней або овець.

 Частину накладеного штрафу передавали ватажку клану, решту — потерпілому або його родичам. Усі справи кланами розглядалися у повному озброєнні.

 

Цього разу жереб випав Арвіду — ватажкові клану, чиї поселення розташовувалися на землях Ярба.

Увесь день клани разом із своїми лідерами вирішували накопичені питання, спілкувалися, поки ближче до вечора жрець не оголосив, що мав видіння.

 

Усі миттєво стихли, дивлячись на нього в очікуванні. Той підняв руку догори й затяг монотонним голосом.

Поки він говорив, іскри з вогнища здіймалися все вище, спалахуючи в небі палаючими зірками — й одразу згасаючи, осідали вниз легким попелом. Серед мовчазного натовпу голос жерця лунав луною:

 

— Я бачу дівчину-чужинку. Серед зеленого лісу вона біжить, зустрічаючи захід. Той, хто знайде чужинку з волоссям кольору вогню й міткою у формі зірки, — стане володарем її. Якщо вона подарує йому дитину — той буде сильнішим за всіх братів.

Дитя, народжене Відзначеною Зіркою, матиме силу. Воно виросте й стане ватажком клану. Його називатимуть Великим. Його клан не знатиме поразок. Він принесе своїм батькам — силу, могутність і оновлення.

 

Голос жерця затих, та луна ще довго відгукувалася між людьми. Ватажки переглядалися — наче питали один в одного: як реагувати на це? Та як би вони не ставились до слів жерця, одне було ясно — видіння стривожило всіх.

 

Найближче до вогнища стояв Арвід — голова клану-господаря. Відблиски полум’я на його обличчі, посіченому шрамами, робили його схожим на хижака. У ньому відчувалась впевненість і непохитна рішучість.

 

Неподалік стояв Рейн — ватажок ворожого Арвіду клану. Боротьба між ними тривала вже десять років, виснажуючи обидва боки, час від часу переростаючи в збройні сутички.

 

Рейн дивився на Арвіда з стиснутими кулаками. Обоє розуміли — це видіння стане новим джерелом конфлікту. Якщо дівчина дістанеться одному з них — другий не виживе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍