Анжеліка Вереск - Розтопити кригу , Анжеліка Вереск

АНОТАЦІЯ Там, де вічно панують завірюха і мороз, там з’явився на світ він — розважливий, холоднокровний, жорсткий, владний. Там, де смарагдове море зустрічається з гарячим піском, там народилася вона — ніжна, тендітна, витончена, прекрасна. Він — крижана Північ. Вона — лагідний Південь. Він прийшов на її землі з війною й забрав усе, що було їй дороге. Вона прийде на його землі — і забере його серце.

Розділ перший

Розділ перший 

— Навіщо ти нас сюди покликав? 

Багате оздоблення кабінету видавало любов господаря до розкоші та комфорту. Поволі оглянувши кожного з гостей, чиї обличчя наразі були сховані під широкими каптурами, господар неквапно зупинив погляд на тому, хто поставив запитання. 

— Я відповім вам, панове, але спершу прошу: усе, що тут буде обговорено, має залишитися в таємниці й не вийти за межі цього кабінету. Як вам відомо, кожен із нас сумлінно виконує свій обов’язок, відповідально ставлячись до довіреної ноші. Але проблема, що існує вже понад 200 років, не дає мені спокою. Сила, яку запечатали наші артефакти, все ж таки просочується в наш світ, обходячи печать. 

— Це неважливо! — заперечив один із присутніх. — Темрява надійно запечатана, нам більше не загрожує знищення, а про рідкісні прориви подбає наш Лорд Арходас. 

Той, хто їх зібрав, криво всміхнувся: 

— А що, як я скажу, що існує спосіб назавжди позбутися Темряви й при цьому здобути необмежену владу і силу? 

Присутні нервово переглянулись. Гість, що сидів у кутку, приголомшено спитав господаря: 

— Ти ж не хочеш сказати, що пропонуєш зруйнувати зусилля, яких ми доклали 200 років тому? Уподібнитися до Авідіта, що думав, ніби зможе контролювати цю силу? Викликати Темряву в наш світ і знову його знищити — цього разу остаточно? Ти ще божевільніший за Авідіта! Він принаймні не знав наслідків. У своїй зарозумілості він думав, що зможе підкорити силу. Але ти — ти бачив усе на власні очі, брав участь у ритуалі запечатування! Хіба тобі не відомо, чим усе це загрожує? Ти — божевільний!
Промовець підвівся й схопився за медальйон, що висів на його шиї. Присутні схвильовано загомоніли — обурені та налякані. 

— Тихо, тихо, панове! — господар зберігав спокій. — Невже я схожий на людину настільки нерозважну, щоб запропонувати вам такий небезпечний і безглуздий план? Ні. Я хочу запропонувати вам дещо зовсім інше. Мені вдалося знайти одну цікаву річ... 

З цими словами господар кабінету відкрив шухляду столу й витягнув звідти щось, загорнуте в темну тканину. Розгорнувши її, він дістав предмет і підніс його до світла — вицвілий старий фоліант, на обкладинці якого було видно в’язь рун. 

— Гадаю, ви всі знаєте, що це таке, хоч ніхто з вас ніколи не бачив цієї книги. Вона залишилася лише в легендах. Я довго її шукав і не сподівався знайти. Та щастя мені усміхнулося. Тут описані можливості, які нам і не снилися. Завдяки їй ми зможемо назавжди позбутися навислої над нами загрози — і водночас здобути небачену силу та владу. Хіба ви не хочете позбутися небезпеки й стати сильнішими, досконалішими, могутнішими? 

У ній описано ритуал, завдяки якому ми зможемо підкорити чужу магічну силу й використати її на благо всім нам.


Гості все ще вагалися, не знаючи, чи варто погоджуватись. Це було надто ризиковано: якщо щось піде не так — вони втратять усе. Але якщо вийде... Кожен із них боявся, що їхнє джерело сили колись виснажиться, магія згасне, королівства занепадуть — а з ними і їхня влада. Здобути необмежену силу було надто спокусливо..


— Навіть якщо ми погодимось, — тремтячим голосом звернувся один із гостей до господаря, — а що з Лордом Арходасом? Він ніколи не підтримає цього. Він захоче нам завадити — і він здатен це зробити! Йдучи проти нього, ми втратимо і владу, і голову. 

Легка усмішка торкнулася вуст господаря. 

— Не хвилюйтесь. Залиште його мені. У мене є план.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍