Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Сандра відчувала, як їхня гра набирає обертів. Вона й Артем стали невід'ємною частиною світських подій, завжди в центрі уваги, завжди на виду. Вечори, повні камер, здивованих поглядів і святкових фуршетів, стали для них буденністю. Вони виглядали ідеальною парою: елегантні, спокійні, з вишуканими манерами. Перед публікою Артем залишався непохитним і впевненим чоловіком, який знає, що йому потрібно від життя. Він дарував їй приємні погляди, інколи гладив по руці, і все це виглядало як витончена частина їхньої «вистави».

Але Сандра все більше відчувала, як ця роль стає більшою, ніж просто угода. Вона почала помічати дрібні деталі, які раніше були неочевидними: як Артем дивився на неї, як змінювалася його інтонація, коли він звертався до неї, як його погляд тримався трохи довше, ніж слід було б. Це не виглядало як частина контракту. Це виглядало як справжня увага, яку вона не могла пояснити.

Вони відвідали один з елітних заходів у столиці — благодійний бал, на якому всі були одягнені в найкраще вбрання, і світло камер лягало на кожного. Публіка вже знала їх як пару, тому було важливо, щоб вони виглядали ідеально. Артем узяв її за руку, а Сандра відчула, як від його доторку біля серця перехопило подих. Вона намагалася зберігати спокій, але чомусь не могла позбутися відчуття, що ця роль вже починає впливати на її емоції.

І тут сталося те, чого вона зовсім не очікувала. В розпал вечора, коли всі навколо ними займалися своїми справами, Артем раптом притягнув її до себе і поцілував — так, як це робив би справжній чоловік, закоханий у жінку. Це був поцілунок, який не відповідав жодним правилам їхньої угоди. Його поцілунок був не холодним і не відчуженим, він був гарячим, пристрасним, і від нього неможливо було відірватися. Сандра відчула, як її серце б’ється швидше, як нога спіткнулась, а її руки мимоволі обняли його, забуваючи про все навколо.

Тільки-но поцілунок завершився, Артем відступив і посміхнувся, але його усмішка не була такою холодною, як завжди. Вона була злегка іронічною, а в його очах читалась якась непередбачувана емоція.

— Ти вже закохалася? — запитав він з легким сарказмом, ледь торкнувшись її губи пальцем. — Я ж попереджав, щоб ти не почала до мене прив’язуватись.

Сандра була в шоці. Вона просто стояла, намагаючись впоратися з емоціями, які ця ситуація викликала в її серці. Спершу вона думала, що це просто частина його плану, що він знову грає роль. Але чому тоді цей поцілунок виглядав так… справжньо?

Її обличчя почервоніло від гніву, і вона з усієї сили витиснула посмішку.

— Це твоя гра, Артем, — сказала вона з стиснутими зубами. — Але якщо ти вважаєш, що я можу закохатись у тебе після цього, ти сильно помиляєшся. Це просто частина плану, і нічого більше.

Артем подивився на неї з невеликою посмішкою, схожою на ту, якою він зазвичай користувався, коли він був задоволений собою. Це не була перемога, це було щось інше — щось, що змусило їх обох почати ставитись один до одного інакше.
 

Того вечора, коли Сандра сиділа в розкішному вітальні Артема, за чашкою кави, розмірковуючи про останні події, вона не могла позбутися відчуття, що щось незвичайне ось-ось трапиться. Артем все більше виглядав як чоловік, якого вона ніколи не хотіла б знати по-справжньому. Його впевненість, сарказм, навіть ігри з її почуттями — все це стало звичним. Але, ймовірно, через це вона все більше почала звертати увагу на те, як він поводиться з іншими.

І ось цей вечір став тим моментом, коли вона зрозуміла, що, можливо, і сама вона стає частиною цієї гри.

Він повернувся додому з дивною усмішкою на обличчі, і Сандра не могла не помітити, що він привів з собою дівчину. Це була дівчина з рудим волоссям та чудовою фігурою, яка виглядала надзвичайно елегантно в червоному платті. Її посмішка була самовпевненою і трохи зверхньою. Вона йшла поруч з Артемом, тримаючи його за руку, немов повністю впевнена, що це її місце. Відразу стало зрозуміло: вона була частиною його гри.

Артем побачив здивування Сандри, а в його погляді, здавалося, відбивалась невидима іронія.

— Це Мія, — сказав він, звертаючись до Сандри, і посміхнувся, немов вітальний жест був не більше ніж формальністю.

Мія усміхнулася і, не дивлячись на Сандру, привітно поцілувала Артема в щоку, мимоволі кидаючи погляд на Сандру.

Артем, немов не помічаючи напруги, почав обертатися навколо Мії, тихо розмовляючи з нею і обіймаючи її за плечі. Сандра, хоча й намагалася залишатись спокійною, відчула хвилю ревнощів, яка раптово охопила її серце. Вона не розуміла, чому ці емоції викликала саме ця дівчина, яка здавалося була лише частиною його гри. Але щоразу, коли Артем сміявся з Мією, коли вона кладе свою руку на його плече, Сандра відчувала себе непотрібною. Вона ніби була непомітною в їхньому світі.

Вона намагалася показати, що їй байдуже, але відчувала, як це ставало дедалі складніше. Всі ці рухи, поцілунки, сміх — Артем демонстрував свою безжальну гру, а Мія виглядала так, ніби мала справу з найкращим чоловіком, готовим задовольнити її всі бажання.

Через кілька хвилин, коли атмосфера в кімнаті стала нестерпною для Сандри, Артем і Мія вирушили до спальні. Вони зачинили двері, і навіть через товсті стіни Сандра чула їхній сміх, їхні розмови, а потім і звуки, які натякали на те, що їхні стосунки йшли далеко за межі простих обіймів.

Сандра не могла сидіти в тій кімнаті більше. Її серце билося швидше, злість і біль змішувались, і єдине, що вона могла зробити — це вирушити на вулицю, аби не залишатися в цьому тумані почуттів. Вона взяла свою сумочку і швидко вийшла з дому, намагаючись втекти від своїх емоцій.

В кафе, де вона зустрілася з подругою, колегою по роботі, Сандра намагалася виглядати спокійно, навіть щасливою. Вони говорили про звичайні речі — про роботу, про майбутні проекти, але всередині Сандри відбувалась інша боротьба. Вона приховувала свою тривогу, робила вигляд, що її одруження з Артемом було справжнім, і що все йде згідно з планом. Але чим більше вона намагалася підтримати цей фасад, тим більше розуміла: все, що вона вдавала, не було правдою. Вона не могла втекти від своїх почуттів до Артема, які ставали дедалі складнішими, навіть якщо вона не бажала цього.