Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Незабаром вона помітила, що кафе не було порожнім — кілька журналістів сиділи в кутку, спостерігаючи за її поведінкою. І коли вони помітили, як вона вийшла, одразу підійшли до її столика, почавши ставити питання про її "одруження". Сандра відчула, як на неї знову лягає тиск, як її життя стає ще більш непередбачуваним і складним. Але це було лише початком.

Коли журналісти підійшли до її столика, Сандра миттєво зрозуміла, що ситуація вийшла з-під контролю. Вона намагалася тримати обличчя непроникним, посміхнутися так, як навчив її досвід, і відповідати на запитання, не розкриваючи нічого зайвого.

— Сандро, як ви почуваєтесь після вашого "весільного дня"? — запитав один із журналістів, з неприхованим інтересом дивлячись на її реакцію. — Чи правда, що ви і Артем Тарасенко щасливі разом?

Сандра на мить завмерла, погляд ковзаючи по каві на її столі. Вона не була готова до такого питання, але швидко зібралася.

— Ми щасливі, — відповіла вона холодно, усміхаючись. — Все йде за планом. Це наш шлях, і я радий, що ми знаходимо гармонію в цих стосунках.

Її слова звучали так, ніби це була правда, але в її голосі відчувалася невелика напруга, якої ніхто, окрім неї, не помічав. Як би вона не намагалася приховати свої справжні емоції, тиск був сильним. І, здається, журналісти це помітили.

— Ви виглядаєте чудово, Сандро, але багато хто вважає, що ваші стосунки з Артемом не зовсім звичайні. Як ви прокоментуєте це?

Сандра почувала, як її обличчя почервоніло, але вона продовжувала контролювати себе.

— У кожних стосунках є свій шлях і своя правда. Ми працюємо над цим, і це найбільше важить. — Вона усміхнулася, роблячи акцент на словах "працюємо над цим", щоб замаскувати свою невпевненість.

Один із журналістів підняв брови, здавалося, що його цікавість тільки зросла.

— Це може бути правдою, але багато хто звертає увагу на ваші емоції і те, як ви поводитеся в публічних місцях. Можливо, ваші почуття справжні? Ви закохані в нього?

Сандра спостерігала, як камера знімає її кожен рух, і на мить відчула, що її серце б’ється швидше. Що їй відповісти? Що вона відчуває до Артема зараз? Чи є в її словах хоч крапля правди?

Вона зробила глибокий вдих і поглянула прямо в очі журналісту.

— Мої почуття? — сказала вона з грайливою усмішкою. — Це питання, на яке я ще не маю відповіді. І можливо, це не те, чого ви очікуєте почути, але я вірю, що час все розставить на свої місця.

Журналісти обмінялися поглядами, якби сумніваючись, чи вдалося їй втримати контроль над ситуацією.

— Зрозуміло, дякуємо, Сандро, — сказав один із них, дещо знизивши інтонацію. — Ваша відповідь була дуже цікавою. Бажаємо вам удачі в подальшому житті!

Залишивши Сандру в напрузі, вони швидко піднялися і пішли, залишивши її на самоті. Вона глибоко вдихнула і відчула, як її серце нарешті повертається до нормального ритму. Проте всередині вона відчувала, що її життя поступово набуває все більшої непередбачуваності.

Після цієї зустрічі Сандра відчула, як на її плечах знову нависає тінь Артема і його ігор. І хоча вона зуміла зберегти спокій, сама вона вже не була впевнена, що ще може продовжувати грати в цю гру.

Повернувшись додому, Сандра занурилася у свої думки. Всі ці фальшиві посмішки, слова, обіцянки. Вона намагалася переконати себе, що все це тимчасово, що її почуття залишаються під контролем. Але все це мало свою ціну, і з кожним днем важче було не загубити себе в тій масці, яку вона носила.

Тим часом Артем був там, у своїй грі, що ставала все більш складною і безжальною. І все більше він здавався їй тим, хто, здається, цілком і повністю підкорює її душу...