Влада Клімова - Ти - моя пристрасть, Влада Клімова

– Ти хто такий? Не лізь! – скрикнуло войовниче дівчисько та ще раз вдухопелило того, що спробував підійнятися з землі.

– Вау! Який натиск! Все, відвалив. Намагався допомогти та ще й сам отримаю, – з розумінням відступив непотрібний їй захисник і знову спіймав себе на думці, що вона дуже схожа на іншу.

Хулігани, побачивши що вони в неприємній меншості, не стали шукати вибитих зубів та похапцем відповзли у тінь.

– Ти що тут робиш сама так пізно? Невже не знала, що цей район не годиться для прогулянок юних леді? – зробив я комплімент, а вона автоматично поправила зачіску, обтрусилася й кинула мені:

– Тобі яке діло? Тренуюся! На Монмартрі немає таких веселих мужиків... От падлюка, розірвав мені костюм! – струнка амазонка подивилася на свій бік і геть не переймалася про розідране стегно.

– Ну, будь ласка. А ти хто: каскадерка чи самовбивця? – зацікавлено продовжував я бесіду. Але в цей момент красиві сині очі дівчини дивно завмерли на мені. Далі вона заплющила їх та похитала головою туди-сюди так, наче намагалася прогнати привида.

– І те й інше. Геть з дороги. Чого приперся? Я спеціально цілий вечір шукала хоч якихось придурків. У мене скоро іспит на профпридатність і тут оце... – знизала вона мене з ніг до голови та збиралася піти, але тепер мені стало ще цікавіше. Невже росте достойна заміна та ще така фантастична?

– Зажди! Ну, куди ти підеш у такому вигляді? Я живу в цьому будинку. Пішли, обробимо подряпину. У мене йод в аптечці є, – стояв я на шляху синьоокої колеги та вперто наривався на її гонор.

– Ти серйозно? А чому не на каву або відразу до ліжка? – стримано посміхнулась у відповідь незнайомка і я відразу здався:

– І від цього я також не відмовився б. Просто намагаюся бути вихованим. То що зайдеш?

Дівчина подумала хвильку й рішуче підняла руку. Поруч зупинилося таксі. Вона ще раз просканувала мене уважним поглядом і поцікавилася:

– Ось в цьому?

– Так. Он мої вікна, – кивнув я та вже сподівався на майбутню зустріч.

– Оревуар, мон шер! Наразі мені пора та може якось зайду ще. Привабливий райончик ти обрав собі для домівки й цим зацікавив мене... Не зникай! – сіла вона в таксі й пропала з очей. А я стояв і намагався зрозуміти: що це було? Ніколи в житті жодна жінка не впливала на мене так магічно. А ще я ніяк не міг відкараскатися від думки, що знаю її! Питання: звідки?

Вдома я повернувся до пошуку кіно й чомусь зупинився на «Примарному вершнику». Ніколас Кейдж, угода з Дияволом, порятунок невинних... Десь я вже чув про таке. Та це ж мій сюжет! Я також геть самотній і все життя намагаюся втихомирити бісів у власній голові. А коли не виходить, тоді беру замовлення й підчищаю нечисть. Тільки мої замовники далеко не монахи!

Скоро я почав куняти й кинув перегляд фільму, вимкнув світло й солодко заснув. Мені часто сниться пустеля, темні вікна й купа привидів вештаються в моїй грішній макітрі. Але цієї ночі мені снилася синьоока красуня. Вона зухвало посміхалася й вабила мене. Я прокинувся зі страшенним стояком і пішов відлити. Та що ж це таке? Треба буде завтра зняти повію. Давно ні з ким не був. Навіщо мучитись, саме по собі воно не пройде.

РОЗДІЛ 8

ФІБІ

Я лежала вдома, у своєму ліжку, зловісно посміхалася й від задоволення легенько дряпала постіль. Ні, з розумом у мене все добре та й сексуальні бажання тут ні до чого. Просто я не знала: як іще висловити своє німе піднесення від того, що сталося сьогодні ввечері.

Скільки днів і ночей я марила, як одного разу побачу Його! Шукала безперервно й настирливо, серед щоденних думок та молилася аби хоч колись Господь допоміг мені здибати те лайно. Звабила чоловіка, котрий навчив мене непогано стріляти й битися. Анвар гарний боєць і чудовий коханець. Та коли Даніель знайомив нас у парку розваг, я геть не сподівалася на близькі стосунки з ним.

От що ти верзеш? Не сподівалася вона! А навіщо тоді причепилася й мучиш? Він же кохає, мов блаженний і весь час стверджує, що готовий заради своєї жінки на смерть. Ніколи не каже, але страшенно боїться, що одного разу я не прийду... Взагалі наш інтим нагадує фабулу на тему красуня і чудовисько. Та саме завдяки алжирцю я тепер вільно почуваюся посеред темних вулиць і можу дати собі раду будь-де. А сьогоднішня нагорода вистраждана й заслужена.

Жодних сумнівів - саме його я бачила на сходах у напівтемному холі власного дому. І та вреднюча жінка-психолог мала рацію на сто процентів. Як тільки я вгледіла потвору, відразу прийшло прозріння. Наче  вчора було! Кілька років мами немає на світі, а він гуляє собі серед бандитських кварталів та ще й демонструє незнайомкам свої мушкетерські здібності. Як же дико я ненавиджу його! І як неймовірно хочу довести до стану аби молив про смерть!

Для зустрічі з виродком я готувала багато сюжетів. Але мамин вбивця виявився доволі привабливим. Статний синьоокий качок, під два метри. Уявляю, який він у ліжку... То чому ж ти сьогодні відразу не перевірила, коли запрошував?

Е, ні! Поспішати я ні за що не буду. Події розгортатимуться поступово й спочатку я зроблю так, щоб він ходив за мною, наче вірний пес за господинею. Анвар добре навчив мене зводити з розуму цих потвор, що вважають себе вищими істотами. Та навіть не здогадуються, що скрізь і завжди ними керує жінка! То й нехай продовжують дурити себе. Так навіть зручніше.

Пройшов тиждень. Я спеціально тягнула інтригу та не йшла на бульвар Барбес. Але я знала, що Він мене не забув і чекає. Бачила це в очах кривавого ірода!

Якось купила паранджу, а тепер дістала й почала перед дзеркалом ходити в ній. За цим заняттям мене застукав опікун, мсьє Шантоні.

– Лізо, що це таке? Викинь, бо відвезу до лікаря на обстеження! – злякано промовив він.

– Не переймайтеся, дядечку Робер! Я жартую. Мені сумно й зайнятися нічим, – заспокоїла я доброго чоловіка, а він тяжко зітхнув та додав:

– Ну, звісно. У кого хочеш дах поїде, якщо сидіти без діла в чотирьох стінах. Лізок, помчали зі мною до контори, я покажу тобі проєкт нового відділення коледжу. Або сходи з кимось на концерт чи в театр? Ціла ж купа осінніх прем’єр у місті!

– Дякую за турботу, мсьє! Є в мене одна невідкладна справа. Обіцяю, що вдома не сидітиму та повернуся пізно, – відрізала я опікуну, але спочатку завітала до Анварових овець.

Старша з них померла. А до молодшої приводили баранця й він наробив їй маленьких пухнастих дітей. Тепер у сараї старого воїна жило ціле кудлате сімейство. Я вже так звикла до них, що давно не крутила носом через природний аромат добрих тварин. Ми гралися серед сіна, наче істоти одного виду. І ягнятка допомагали мені зняти стрес від муки й гніву, що не можу миттєво виконати місію помсти.

Слава Богу, що Анвара вдень тут не буває. Бо коли він бачить мене, очі алжирця спалахують хтивим вогнем і він, забуваючи про все на світі, тягнеться лише за одним. Звідки у цього діда стільки жаги до сексу? Невже й справді всі чоловіки Сходу такі запальні? Та й мені інколи приємно розслабитися з ним.

Якось ми робили це прямо в тирі. Уявляєте, серед білого дня, де за картонною стійкою купа людей намагається влучити в кольорові мішені, наш очманілий дует захлинався азартом розпусти. Тоді Анвар затискав мого рота долонею й кожної миті боявся, що я заволаю від втіхи на весь парк. Це було феєрично!