Nicole Moonshade - Лабіринт долі, Nicole Moonshade

Розділ 7. Віддзеркалення душі

Протистояння минулому

Айра стояла, заворожена перед тією сценою, що постала перед її очима. Вона бачила себе, але не такою, якою була зараз. Ця версія її життя була переповнена болем, і цей біль ніби жив у кожному русі, у кожному слові. В її очах — відчай, відчуття втрати і зради. Вона була в чужому місті, оточена людьми, яких не знала, серед яких не мала місця. І хоча вона чітко бачила, що це — лише ілюзія, образ залишався справжнім і відчутним. 

— Що це? — прошепотіла Айра, її голос ледве проривався крізь густу тишу. 

— Це те, чого ти найбільше боїшся, — сказав Кай, його голос звучав спокійно, але в ньому була невиразна тривога. Він стояв поруч з нею, але, здавалося, він також перебував під впливом цієї ілюзії. 

Айра заплющила очі, намагаючись викинути з голови це бачення, але воно продовжувало нав’язливо повертатися, немов магніт, що притягував її до себе. Кожне слово, яке звучало в її уяві, здавалося таким знайомим і таким болючим. І ці слова належали їй. 

Це була сцена її життя, яке вона намагалася забути. Вона не хотіла пам’ятати того часу, коли залишалася сама, коли її серце було розбите, а її мрії розтрощені вщент. Вона бачила себе в оточенні незнайомців, яких колись покохала, і вже не могла зрозуміти, де закінчуються її бажання, а де починаються чужі. 

— Ти знову будеш сама, — сказала тінь, що з’явилася в її розумі. — Ти завжди залишаєшся самотньою. Ти не гідна кохання. Ти ніколи не знайдеш своє місце. 

Айра відчувала, як ці слова пронизують її, немов холодний ніж, що залишає після себе рани. Вона відкрила очі і побачила, що перед нею знову стоїть ця сцена. Ті самі люди, ті самі моменти болю. Але вона повинна була це подолати. Вона повинна була впоратися зі своїми страхами. 

— Це лише ілюзія, — сказала вона собі в голос, ніби намагаючись переконати себе. — Це не моя реальність. 

— Ти вже не та, якою була колись, — мовив Кай, його голос звучав тихо, але його слова торкнулися її душі. — Ти сильніша, ніж тоді. Ти можеш вибрати інший шлях. 

Айра подивилася на нього і відчула, як її серце наповнюється теплом. Він не просто стояв поруч. Він допомагав їй побачити це все як урок, як частину її зростання. Вона не була самотньою. Вона не була тією, ким здавалося, що була в минулому. 

Зробивши глибокий вдих, вона зробила крок вперед, і сцена перед нею розпалася, залишаючи лише порожнечу. Ілюзія зникла так швидко, як і з’явилася. Вона перемогла свій страх. І хоча це був лише перший крок, вона знала, що не зупиниться тут. 

Нові випробування

Ліс навколо них змінився. Тепер він виглядав менш страшним, але ще більш загадковим. Дерев’яні стовбури здавалися живими, а повітря було густим, наче з кожним кроком все глибше занурюєшся в невідомість. 

— Це було лише перше випробування, — сказала Ліра, коли вони йшли далі. — Зараз ваші вибори будуть важити ще більше. 

Айра відчула, як її серце прискорюється. Вона була готова до всього, але що ще чекає на неї? Що це буде за випробування? 

— Наступне — це випробування вашої волі, — додав один із супутників Ліри, чоловік на ім’я Аріс.  Він виглядав дуже серйозно, його обличчя було похмурим, а очі спостерігали за ними з холодною уважністю. 

— Ви повинні пройти через цей ліс, — продовжила Ліра. — І на вашому шляху буде багато спокус. Вам доведеться зробити вибір: йти шляхом правди або потрапити в пастку, яку ми для вас підготували. 

— Як це буде виглядати? — запитав Кай, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася певна тривога. 

— Ви побачите це самі, — відповіла Ліра, і її голос став майже таємничим. — Але не чекайте, що це буде просто. У цій грі не буває простих шляхів. 

Айра розуміла: кожен крок у цьому лісі — це не просто подолання фізичних перешкод. Це було випробування її самого внутрішнього світу. Вона повинна була бути готова до всього, і кожен її вибір міг змінити хід подій. 

Вона подивилася на Кая, і він кивнув їй, ніби намагаючись сказати: «Ми разом, все буде добре». Айра відчула, як її сили повертаються, і вона була готова йти далі, хоч і не знала, що на них чекає. 

Несподівано перед ними відкрилася нова сцена: величезний міст, що висів у повітрі, покритий туманом. Туди вони повинні були йти. І хоча міст здавався таким самотнім і небезпечним, вони не могли повернутися. Цей міст був їхнім наступним випробуванням. 

Ліра тихо промовила: 

— Тут і буде ваш остаточний вибір. Чи зможете ви пройти через цей міст, не потрапивши в ілюзію? Чи ви піддастеся спокусі та будете відвертатися від свого справжнього шляху? 

Айра зробила перший крок вперед, її серце билося сильно, але вона знала, що цей шлях потрібно пройти. Вибір належав їй. Вибір був і її випробуванням. 

І вона готова була його зробити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍