Nicole Moonshade - Лабіринт долі, Nicole Moonshade

У самому центрі гри

Ліс навколо них став ще темнішим, наче небо повільно поглинало останні промені світла. Айра йшла поруч з Каєм, а Ліра й її супутники вели їх далі вглиб лісу. Кожен крок звучав приглушено, як відлуння у безмовному просторі, що насувався. Айра відчувала, як її серце починає битися частіше — вона не була готова до того, що зараз відбувається. Їй здавалося, що вона опинилася у пастці, з якої не знайде виходу. 

— Чому ми тут? Що це за місце? — запитала вона, відчайдушно намагаючись зрозуміти, чим є ця гра, у яку вони потрапили. 

Ліра знову повернулася до них, і її погляд став серйозним. 

— Це не просто лабіринт, — почала вона, її голос був тихим, але впевненим. — Це випробування для вашої душі. Усі ми, хто потрапляє сюди, мають пройти через власні страхи і бажання, щоб знайти справжній шлях. І кожен вибір, який ви зробите, може змінити не лише вашу долю, а й долю тих, хто вас оточує. 

Айра не могла повірити своїм вухам. Випробування? Для душі? Вона відчула, як холодний піт покрив її чоло. Вона була готова до багатьох речей, але ця гра, здається, не мала жодних правил. 

— Це не просто фізичні труднощі, — продовжила Ліра, ніби зчитуючи її думки. — Це психологічні пастки. Ваша здатність справлятися з ними, долати їх, є основною метою. Але не всі можуть встояти. Багато хто тут просто не витримує. 

— І що станеться з тими, хто не зможе? — запитав Кай, його голос спокійний, але в ньому прозвучала тривога. 

— Вони залишаються тут назавжди. У цьому лісі немає часу. Він зупиняється для тих, хто не пройшов випробування. Ті, хто не зумів зробити правильний вибір, застрягають у цьому світі, перетворюючись на частину гри. 

Айра відчула, як земля під її ногами неначе провалюється. Вона не могла зрозуміти, як це можливо. Як можна залишитися у цьому світі назавжди? Але дивлячись на Ліру і її супутників, вона усвідомила: тут нічого неможливо пояснити логічно. Тут все було іншим. Тут не працювали звичні закони. 

— Це не просто лабіринт. Це ваша доля. І те, як ви його пройдете, буде визначати, хто ви насправді, — Ліра замовкла на мить, даючи їм час зрозуміти сказане. — Ви не просто шукаєте вихід. Ви шукаєте істину про себе. 

Айра зітхнула і подивилася на Кая. Його погляд був спокійний, але в його очах теж з’явилася тривога. Вони були партнерами в цій грі, але що це означало для їхніх стосунків? Як це випробування змінить те, що вже почалося між ними? 

— Я не хочу залишитися тут, — сказала Айра, голос її був тремтячим від хвилювання. — Я не готова. 

Кай обернувся до неї і м’яко взяв її за руку. Він не сказав жодного слова, але його присутність була мовчазним обіцянням: разом вони зможуть подолати це. 

— Ми зможемо, — прошепотів він, і хоч його слова звучали впевнено, Айра знала, що він не був впевнений до кінця. Вони йшли по невідомому шляху, не знаючи, що чекає на них попереду. 

Перше випробування

Далеко в лісі з’явилося світло. Від нього виходила якась м’яка, золотиста аура, яка заливала все навколо теплом. Айра йшла, тримаючи Кая за руку, і вони обидва наближалися до цього світла, немов до чогось дуже важливого, але водночас лякаючого. 

Коли вони наблизилися, перед ними постала велика арка, вкрита плющем, через яку вони повинні були пройти. Ліра зупинилася, а її супутники розділилися і стали на кілька кроків від арки. 

— Це перше випробування, — сказала Ліра, і її голос звучав як відлуння, що лине через туман. — Щоб пройти через цю арку, вам треба бути готовими до того, що ви побачите всередині. Це не буде фізичне випробування, а випробування вашої душі. 

Айра поглянула на Кая. В його погляді була рішучість, але й сумніви. Її серце прискорилося, але вона знала: назад дороги немає. Вони повинні пройти через це. 

— Що буде, якщо ми не зможемо? — запитала Айра, хоча й розуміла, що відповіді на це питання вона, ймовірно, не дізнається. 

Ліра не відповіла. Вона тільки кивнула, і в її очах блиснуло щось, що схоже було на схвалення. 

— Ви повинні бути готові до того, щоб зіткнутися з власними страхами і бажаннями. Іноді те, що ми боїмося, — це те, що ми насправді хочемо. 

Айра відчула, як холодний подих пробіг її спину. Що це означало? Які страхи і бажання їй потрібно було подолати? І що з ними зробить ця гра? 

Вона зробила крок уперед, слідуючи за Каем. І, коли вони обидва перетнули поріг арки, світло стало яскравішим, а навколо них з’явилося небо, яке нагадувало суцільну глибоку безодню. 

Айра почала відчувати, як її свідомість починає тремтіти від незвичного відчуття. Вона була готова до всього, але коли поглянула вгору, перед нею постала сцена, яка змусила її затримати подих. 

Вона побачила себе. Але це була не та Айра, яку вона знала. Це була Айра, що розмовляє з кимось, кого вона ніколи не зустрічала, в іншому житті, в іншій реальності. І в її очах був біль, відчай, і щось більше — щось, що обіцяло знищити все, що вона любила. 

Айра відсахнулася. Але сцена не зникла. Вона стала все більш реалістичною. Чи це був її страх? Чи це була її реальність, яку вона ще не помічала?