Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Ліра не могла заснути. Вона лежала у темряві, вдивляючись у стелю, поки її думки спліталися у химерний клубок страхів, підозр і питань без відповідей.

"Хто я?"

Її завжди вчили, що вона звичайна магиня, одна з тисяч тих, хто приходив до Академії, щоб навчитися контролювати свої здібності. Але останні події змушували сумніватися.

Тінь, що з’явилася в бібліотеці, загадковий шепіт у її свідомості, той холодний дотик темряви…

Ліра відкинула ковдру і тихо піднялася.

"Я мушу дізнатися правду."

Вона вдягнула плащ і, крадькома визирнувши в коридор, рушила вперед. Академія спала, лише магічні світильники кидали м’яке світло на стіни.

Їй потрібно було знайти відповідь.

---

Темна вежа була місцем, куди зазвичай ніхто не наважувався заходити. Старий корпус Академії, занедбаний і майже зруйнований, він слугував лише як нагадування про давні часи, коли магія була неконтрольованою.

Але Ліра знала, що саме там вона знайде те, що шукає.

Вона пробралася вузьким переходом, обережно ступаючи по старих сходах. Камінь під ногами був холодним, а тиша гнітючою.

На самому верху вежі стояли старі двері з чорного дерева.

Ліра торкнулася їх, і раптом відчула, як щось ожило всередині.

БА-БАХ!

Двері розчинилися самі, і її затягнуло всередину.

---

Темрява огорнула її з усіх боків. Вона не бачила нічого, лише відчувала, як щось невидиме торкається її шкіри, пробирається в душу.

"Ти прийшла…"

Голос, глибокий, древній, лунав звідусіль.

Ліра намагалася відповісти, але її губи не рухалися.

"Ти носиш у собі стару кров. Ти пробудила спадщину."

Раптом перед нею засвітився символ – стародавній знак, що світився блакитним і срібним світлом.

Ліра відчула, як щось спалахує у її грудях.

Раптовий біль прорізав її тіло, ніби хтось розривав її зсередини.

Вона закричала, але голос розчинився у темряві.

А потім усе стихло.

Ліра опинилася на кам’яній підлозі, важко дихаючи.

Перед нею стояла постать – висока, в темному плащі, з очима, що світилися сріблом.

— Хто ти? — ледве прошепотіла вона.

— Той, хто чекав на тебе.

Фігура зробила крок уперед.

— Ліра, ти спадкоємиця древньої магії. І час тобі дізнатися правду.