Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Я хотіла покарати одного самовпевненого дракона. Але одна маленька помилка – і ось ми вже пов’язані міткою істинних! Тепер у нас не лише один навчальний проєкт на двох, а й спільна таємниця. Адже маг і дракон — не пара. Головне — встигнути розірвати зв’язок до першого поцілунку. Але це легко, ми ж навіть не закохані. Легко ж?

Глава 1: Як провчити дракона!

Потрібно довести одного дракона до білого коліна!? Запитайте мене як!

Знаю. Вмію. Практикую.

Останнє, правда, не було обов'язковим… І як показали подальші події, воно навіть було зайвим.

Але! Дракон перший довів мене до білого коліна! Противний, пихатий покидьок!

Леон Драгонфолл — зірка академії драконів. Красиве обличчя, суцільні м'язи і нуль мізків. 

— Міна, може не треба? — обережно спробувала відмовити мене від задуму сусідка по кімнаті. — Спробуймо домовитись.

Я глянула на Ліру похмурим поглядом і продовжила листати навчальний фоліант по печатках.

— Думаєш, я не пробувала? Ліра, та він не пробиваємий. Тримай, будь ласка, свічку рівно, — нервово попросила я, проходячи  поглядом на ряди темних стелажів з книгами.

Зараз була північ, а студентам заборонялося покидати гуртожиток після комендантської години. Якщо нас з Лірою зловлять у бібліотеці, я задушу Леона особисто своїми руками. Без жодної магії!

— Та тримаю я, — прошепотіла незадоволена Ліра. — Ох, мені це не подобається. Ти впевнена, що в тебе вийде?

— Не хвилюйся, я найкраща на курсі, — легковажно відмахнулась я від тривоги в її голосі. — Це проста печатка підкорення. Я просто хочу навчити Леона, ось і все. Щоб цей пихатий вишибала зрозумів, що не варто дратувати розумну мага. Я через нього чуть не отримала "незадовільно"!

Страшно згадати, як я всього за одну ніч написала цілу курсову по рунам і виконала практично місячний обсяг роботи.
Ці руни тепер мене переслідували в кошмарах.

А все чому? А тому що хтось прогулював заняття, не здав мені вчасно матеріали і взагалі займався незрозуміло чим!

Хоча чому незрозуміло? Напевно, Леон знову спокушав чергову студентку, щоб побити власний рекорд зачарованих ним драконесс. Крутив хвостом перед дівчатами — ось чим він займався.

І як тільки декану прийшло в голову дати магу та дракону один учбовий проект на двох? З самого початку було зрозуміло, що нічого хорошого з цього не вийде.

Маги — трудолюбиві, вперті і дуже цілеспрямовані. А дракони що? Їм магія дарована самою природою. Навчатися майже й не треба. Лінивці.

Але один дракон у мене все-таки навчиться. Ох, як навчиться. Вже передчуваю.

— Міна, ти мене лякаєш, — насторожено сказала Ліра, пильно вдивляючись у моє, напевно, криваве обличчя.

— Та я так, помріяла, — я перевернула наступну сторінку і весело підскочила на місці. — Ось! Знайшла. Я ж пам'ятала, що бачила її десь у цьому підручнику. Як і казала, печатка зовсім проста. Тут всього-то чотири руни.

— Але вони якось так цікаво розташовані, — невпевнено сказала сусідка, нахиляючись ближче до фоліану.

— Ліра, свічка! — прошипіла я, але було вже пізно. Полум'я встигло лизнути папір.

Я швидко загасила пальцями почавши був вогонь і з серцебиттям перевела подих. Ледь не спричинила пожежу в бібліотеці. Страшно подумати, що могло б бути.

— Пробач, — пискнула поблідла Ліра.

Я виміряла її довгим виразним поглядом, а потім опустила очі на почорнілу сторінку підручника. Одна руна безповоротно перетворилася на попіл.

— Ну, пробач мене будь ласка, — знову повторила Ліра. — Може, це знак? Що не варто це робити?

— Це не знак, а твоя необережність, — похмуро відрапортувала я, розчаровано дивлячись на малюнок рун. — В принципі я все запам'ятала і зможу відтворити печатку.

— Давай краще повернемося в гуртожиток. А завтра пошукаємо ще один підручник, — запропонувала Ліра в загальному-то розумну думку.

Але я боялася, що завтра я заспокоюся і не захочу вчити дракона розуму. Але хтось же має це зробити!

— Ні, я все зроблю зараз, — рішуче сказала я. — Сиди, будь ласка, тихо.

Я заплющила очі і зосередилася. Кінчики пальців знайомо закололи, магія заіскрилася. Я повела рукою, малюючи руни прямо в повітрі, а потім вибудовуючи вектор їх дії та черговість.

На останній руні я затрималась буквально на секунду, але все ж таки завершила печатку і акуратно перенесла її на вкрадений у Леона галстук.

Ось так. Тепер, коли він надіне його в наступний раз, дракон буде робити все, що я йому скажу.

---

 

 

 

Дорогі друзі, ласкаво прошу в нову історію! Це друга моя книга, сподіваюся що ця версія книги буде вам більше до вподоби! 

Буду дуже вдячна за вашу підтримку. Додавайте книгу в бібліотеку.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍