Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Перша частина плану пройшла без сучка й задоринки.

Ну, майже.  Попелища в бібліотеці вдалося уникнути, тож я була практично на шляху до успіху.

Залишилося тільки повернути Леону його галстук з моєю печаткою — і справа зроблена.

Головне, щоб він нічого не запідозрив. А коли пастка спрацює, жалітися буде вже пізно. Адже тоді самозакоханому дракону доведеться визнати, що його обвела навколо пальця якась дівчина-маг. Смертельний удар по чоловічому самовпевненню.

І взагалі, не якась дівчина-маг! А дуже навіть розумна й кмітлива.

Але майже всі дракони ставились до магів зверхньо, вважаючи нас помилкою природи. Ну, а мені це зараз було тільки на руку.

Наступного ранку я знайшла дракона на виході зі столової.

Леон Драгонфолл стояв спиною до вікна, сховавши одну руку в кишені штанів, а другою спирався на стіну біля обличчя якоїсь руденької й мініатюрної дівчини. Золоті волосся дракона буквально сяяли в променях сходячого сонця. А його поза вигідно підкреслювала широкі плечі й могутню грудну клітку.

Чудова композиція! Паршивець знав, як подати себе в найвигіднішому ракурсі.

З кривою багатозначною усмішкою, від якої будь-яка дракониця розтанула б, розтікшись по паркету, Леон тихо нашіптував щось своїй новій жертві. Та кокетливо кліпала віями й сором’язливо всміхалася, раз у раз заправляючи руді локони за вухо.

Ах, ну просто милота!

От тільки мене зараз знудить від цієї сцени. А я ж тільки-но поснідала й не була готова так швидко розлучитися з їжею.

Що ж, доведеться зіпсувати Леону всю ідилію.

Попри те, що здавалося, ніби він повністю захоплений своєю співрозмовницею, варто було мені лише зробити кілька кроків у їхньому напрямку, як Леон миттю помітив моє наближення. Він швидко зиркнув на мене й багатозначно закотив очі до стелі.

Мені інколи здавалося, що дракон таємно начепив на мене якийсь артефакт стеження. Інакше як пояснити, що він майже завжди передчував мою появу? Може, свого звіра натренував на мій запах?

Його усмішка із звабливої  перетворилася на отруйну, через що рудоволоса красуня миттю розгубилася й почала нервово смикати волосся.

— Доброго ранку! — бадьоро виголосила я, опинившись поряд.

Дівчина здивовано перевела на мене погляд і ледь насупила брови, явно не в захваті від мого товариства поруч із зіркою академії.

— Для кого? — протягнув Леон байдуже, демонстративно окинувши мене поглядом з голови до п’ят. — Маг, виглядаєш так, ніби кілька ночей не спала.

А з чиєї вини, дозволь запитати, драконяча дупа⁈ Через кого я ночами доробляла курсову?

Та от тільки подібними зауваженнями щодо мого зовнішнього вигляду мене було не взяти. Леон не вперше намагався зачепити мене своїми плоскими жартами, знаючи, що вони не діють. Вочевидь, це був у нього такий ритуал.

— О, ну ти ж у курсі причин моєї безсоння, — натякнула я томним голосом, кинувши на рудоволосу дівчину поблажливий погляд.

Та миттю клюнула на гачок і напружено дивилася на Леона, що раптом помітно спохмурнів.

— До речі, ти в мене дещо забув, — не перестаючи усміхатися, я витягла з кишені краватку й з усією ніжністю приклала її до грудей дракона, якого, здається, трохи ошелешила моя поведінка. — Тримай. Не загуби більше.