Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Розділ 8: Пробудження сили

 

Ліра застигла, відчуваючи, як її серце гупає в грудях. Тіньова постать зробила ще один крок уперед, і вона побачила його обличчя – аристократичні риси, високі вилиці, пронизливі срібні очі. Він виглядав водночас знайомим і чужим.

— Хто ти? — знову спитала вона, її голос тремтів.

Чоловік схилив голову.

— Я — хранитель. Той, хто стежив за пробудженням твоєї сили.

Ліра відступила на крок.

— Яка ще сила?

Його очі засвітилися.

— Та, що дрімала в тобі від народження. Кров древніх тече у твоїх жилах. І сьогодні вона нарешті прокинулася.

Вона відчула, як по її шкірі пробіг холодний струм.

"Кров древніх?"

— Ти помиляєшся, — вона похитала головою. — Я звичайна студентка Академії.

Хранитель посміхнувся — ледь помітно, але з нотками гіркоти.

— Справді? А як тоді поясниш той голос, що ти почула? Чи те, як темрява тягнеться до тебе, немов рідна?

Ліра не знала, що відповісти.

— Ти… ти можеш навчити мене? — нарешті спитала вона.

Хранитель кивнув.

— Але будь готова. Це знання може змінити тебе назавжди.

---

Коли вона повернулася до своєї кімнати, небо вже починало світлішати. Ліра лягла на ліжко, та сон не приходив.

Її розумом керували нові питання.

"Що це означає? Чому саме я?"

Академія більше не здавалася їй безпечним місцем.

---

Наступного дня, на заняттях, Ліра намагалася поводитися, як зазвичай. Але всі навколо виглядали… інакше.

Вона помічала найменші коливання магії у повітрі, чула чужі емоції сильніше, ніж раніше.

Навіть коли вона зустрілася поглядом із Таріусом, її серце стислося.

— Щось сталося? — спитав вампір, нахиляючись ближче.

Ліра вагалася.

"Мені можна йому довіряти?"

Але перш ніж вона встигла відповісти, аудиторія вибухнула гулом.

— До Академії наближається королівська варта! — крикнув хтось.

Ліра відчула, як у грудях стискається тривога.

"Що їм потрібно?"

Таріус звузив очі.

— Нам потрібно йти.

Він схопив її за руку і потягнув за собою.

І тоді вона почула слова, які змінили все.

— Вони шукають тебе, Ліро.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍