Агне Ашкелянець - Виклик, Агне Ашкелянець

— Каста. Просто тому, що вона – надійна.

— Четвертий голос! Містика.

— Я віддаю свій голос Диму, бо він зрозумів мене, а я його. Дим.

— Один голос у Дима. Вітаємо! Пустота.

— Мені здається, що всім буде легше, якщо ми продовжуватимемо те, що робимо. Каста.

— Це п’ятий голос для Касти! Артерія.

— Усі кандидати мені дуже сподобались, та я вважаю, що ми тут лише, щоб проводити цікаво час, а не задля боротьби за першість. Каста.

— Вау! — награно вигукнула Північ. — Шостий голос у Касти, вона наздогнала Містику! Каста.

— Я підтримую ідею Містики… — дівчина зробила невелику паузу й хитро оглянула присутніх. — Голос потрібно віддати Диму. За розуміння. Дим.

— Другий голос у Дима. І так, залишилась одна людина. Акула. Тобі потрібно віддати свій голос або за Касту, або за Містику, щоб вибори відбулись.Твій голос вирішальний.

Акула нервово дивилася на Містику. Містика сиділа на своєму місці, усміхалася. Чорні шкіряні штані та куртка. Довге волосся, пофарбоване в найсвітліший колір, звисало з пліч. Блакитних, як небо, очей, зараз було не видно, та дівчина памʼятала, як вони палають, коли подруга буває нею незадоволена. А на спині у красуні набито татуювання із зображенням полум’я та з написом МІСТИКА. Цього малюнку Акула, людина спокійна, побоювалась.

З протилежної сторони стояла Каста. Коротка, хлопʼяча зачіска, чорне волосся, рвані джинси, пірсинг на пупку — проста та зрозуміла дівчина. Передбачувана. Хоч ніколи не була близькою для Акули, але й ніколи не ображала її, на відміну від… декого.

— Я віддаю свій голос за ту, котра… котра… котра цього заслуговує. Каста.

— Єс! — закричала Каста і кинулась обійматись зі своїми вболівальниками.

Містика кинула на Акулу гнівний погляд і швидко пішла геть. Північ залишилась формально привітати Касту. Тим часом Руперт і Том побігли за Містикою.

— Джессіко!

— Що?! — гнівно розвернулась Містика, коли хлопці спробували зупинити її.

— Ми хочемо вступити до вас у Братство.