Агне Ашкелянець - Виклик, Агне Ашкелянець

Обравши красиву й заразом сильну назву, змінивши склад братства, можемо взятись і за його закони. Тринадцять правил, яких ми повинні дотримуватись будь-якою ціною.

Затим — наше часопроведення. Я пропоную ризикові заняття залишити на понеділок, адже це заряд бадьорості на весь тиждень. У вівторок можемо відпочивати та грати в карти чи настільні ігри. Хоч я повторю, що справжній поціновувач екстриму не втомиться його проживати. У середу можемо грати у футбол, я домовлюсь щодо поля. Ви ж розумієте, як важливі фізична форма та командний дух? У четвер нас чекає баскетбол. Це наша традиційна гра, і тиждень без нього неможливо уявити. П’ятницю виділимо для природи. Як щодо поїхати за місто, розпалити десь біля озера багаття й поспівати під гітару? У суботу нас чекають прогулянки містом. Не забувайте, що ми його мешканці, і маємо знати, що тут відбувається. А у неділю зберемось у нашій штаб-квартирі та обговорюватимемо минулий тиждень. Будемо ділитись враженнями і створювати Книгу спогадів. У неї кожен записуватиме свої думки та емоції з приводу разом проведеного часу...

— Вона так розповідає, що мені захотілось перейти до них, — прошепотів хтось у першому ряду.

— Вона найкраща в школі! — відповіли йому. — Моя однокласниця, до речі. Я вже звик до її промов.

— …Я домовлюсь з потрібними людьми з приводу штаб-квартири. Зробивши все, що я перерахувала, ми станемо набагато сильнішими. Я планую витіснити Марка Андерсона. Хочу, щоб медальйоном у ланцюжку Бекстріт було наше Братство. Хочу, аби про нас говорили всі, та буду цього добиватись. Дякую!

Гості заплескали в долоні. Більшість встала. Деякі засвистали. Коли Містика поверталась на місце, до неї підійшов сам Марк Андерсон і вручив червону троянду. Усередині себе Містика розгубилась, та на обличчі залишилась яскрава посмішка. Дівчина не очікувала, що Марк до них завітає, тому сміливо заявила, що планує зайняти його місце.

Незабаром поруч усілась Північ. Дим же пішов до трибуни, та його ентузіазм був меншим після виступу Містики.

— Класно сказано! — прошепотіла Північ. — Чесно кажучи, коли ти виступала, мене переповнювала гордість. Мов, от з якими людьми треба водитись!

— Спасибі, Півноче. Намагалась справити хороше враження. Головне, що Акулі нічого не вдалось.

— Дарма ти її образила. Ми ж подруги.

— Подруги так не вчиняють, Півноче. Вони не брешуть одна одній.

— Так, це правда.

— А йому так не аплодують, — посміхнулась Містика, коли Дим завершив промову.

— Ну що, Містико? Сьогодні ти — королева! — визнав Дим, сідаючи на своє місце.

— Спасибі, Диме.

— Сама промову писала?

— Ні. Мені допомогли мої думки та бажання. Я дуже хочу, щоб наше Братство стало найкращим. Та для цього треба працювати на повну. Заохочувати людей. Робити так, щоб разом було добре й цікаво. Потрібен хтось, хто буде стежити за напрямком, і цією людиною хочу бути я. Із тієї простої причини, як видно з усього, лише я усвідомлюю потребу великих рішень. Або ми станемо кращими, або нас з’їдять, Диме.

— В одному ти маєш рацію: не всі розуміють твоє бажання обрати серед нас голову.

— Бачиш! Бачиш! Їм здається, що достатньо просто існувати. Це не так. На Бекстріт ми довго не протягнемо. Марк у будь-який час почне вимагати від мене різні послуги, навіть інтим. А я не зможу погодитись. Зрозуміло, що якщо відмовлю, то він відбере цей майданчик та нас прожене. І все тому, що він займається боксом, як і його хлопці. Потрібно показати їм, чого ми варті. Бажано через страх.

— Що ти будеш робити, якщо оберуть все ж не тебе?

— Жити. Жити та йти вперед. Навіть якщо оберуть не мене, я все рівно наполягатиму на тому, щоб прийняли мої пропозиції.

— А ти налаштована серйозно. — Дим із повагою подивився дівчині в очі.

— Я просто не витримаю, якщо хтось зруйнує те, що я з таким старанням будувала. Марку варто лише пальцем помахати — і все, про що я завжди мріяла, розвалиться. Ей, це кому так аплодують? — Містика звернулась до Півночі.

— Касті. Вона теж бере участь.

— Їй аплодують сильніше, ніж мені... — прошепотіла Містика.

— А зараз, — Північ знову була на сцені. — Ми оберемо людину, котра, на вашу думку, варта бути керівником нашого Братства! Поясню правила голосування. Кожен член НІ підходить до мене і бере аркуш та ручку. На тому аркуші ви пишете ім’я того, за кого голосуєте. Тоді називаєте цю людину й кажете, чому ви так вирішили. Затим опускаєте в кошик з іменем тієї людини. І так, перша в нас Агресія.

— Я голосую за ту, котра дійсно готова зі шкіри вилізти, лиш би досягти свого. Це дуже похвально, Містико.

— Так, один голос Містиці, — торохтіла Північ. — Далі Біль.

— Містика. Бо я в неї вірю, а вона вірить у нас.

— Другий голос у Містики. Так, Гроза.

— Я віддаю свій голос Касті. У неї на першому місці атмосфера в Братстві та комфорт, а не конкуренція.

— Один голос Касті! Черга Амнезії!

— Мені дуже сподобались два виступи. Та оскільки я можу віддати лише один голос, то хай це буде Містика.

— Третій голос у Містики! Вітаємо! Аварія!

— Мені здається, що краще, ніж Містика не впорається ніхто. Гляньте, що вона організувала! Я за Містику!

— Четвертий голос. Дим.

— Я, мабуть, уступлю місце тобі, Півноче.

— Мені? — здивувалась Північ. — Я приєднуюсь до попередніх голосів. Містика. П’ятий голос. Тепер ти.

— Я встиг поговорити з Містикою і відчути її настрой. Із нею ми не пропадемо! Містика.

— Шостий голос. Смерть.

— Які гучні слова говорила Містика! Та чи зможе вона виправдати нашу довіру? Чи розуміє вона, що їй доведеться виконувати все сказане? Я віддаю голос Касті, бо вона не будує плани на майбутнє. Вона живе сьогоднішнім днем. Каста.

— Другий голос Касті! Музика.

— Я вважаю, що мого голосу варта Каста. Тому що мені до душі її ідеї.

— Третій голос у Касти! Енергія.