Тіна Волф - У всьому винне Різдво, Тіна Волф

Єва розуміла, що їй потрібно йти в номер, бо компанія стала занадто шумно себе поводити та ще і час від часу поглядати в її сторону. Дівчина трохи зніяковіла, від їх занадто нестриманої уваги. Підізвала офіціанта, щоб розрахуватись, швидко підвелася, накинула куртку і пішла до виходу.

На вулиці вже було досить темно, падав легенький сніжок, тротуар був мокрий і трохи слизький. Єва хотіла якомога швидше дістатися входу в самий готель, а ж почула чийсь голос, явно їй не знайомий.

-  Гей, мала, куди так поспішаєш? Стій! – гукав незнайомець, по голосу чоловік був явно п’яний.

Вона не звертаючи на нього уваги, продовжувала швидко йти. Раптом хтось вхопив її за лікоть і різко розвернув до себе. Єва відчула зовсім поряд смердючий запах перегару.

-  Кажу тобі стій?! Чого тікаєш? – Єва зрозуміла, що це був саме той чоловік, який спостерігав за нею в ресторані, хоча вона його толком і не роздивилась тоді, але відчувала, що це він.

Його очі здавалися їй якимись злими, погляд колючим і з рота тхнуло неприємно, що відштовхувало ще більше від нього Єву, недоглянута щетина надавала його обличчю неохайності, а гучний голос заставляв мурашок розповзатися по всьому Євиному тілу.  

-  Чого тобі треба? – намагалася запитати спокійно, нічим не видаючи свого хвилювання, хоча у самої вже серце в п’ятки закотилося.

-  Хочу познайомитися з такою красунею. Може я все життя на тебе чекав. А ти тікаєш. – проварнякав п’янделига.

-  Вже пізній час для знайомства, - наважилась одразу відповісти Єва, намагаючись висмикнути свій лікоть із лап хлопця.

-  Знайомитись ніколи не пізно. Може номерок телефону підкинеш? – не відставав чоловік і ще сильніше вчепився у лікоть, від чого Єві стало боляче.

-  Добре записуй, - вирішила ризикнути і схитрити Єва.

В цю мить п’янделига випустив її лікоть і почав безрезультатно шукати у кишенях свій телефон. Єва щосили шмигнула у бік входу в готель.  Завдяки тому, що хлопець був п’яним, він не зумів швидко відреагувати на втечу Єви, та і ледь тримався на ногах. Лише в навздогін голосно крикнув:

-  Почекай, сучко! Ти мені ще попадешся!

Єва вся тремтіла від страху. Зайшла в фойє готелю, пройшла повз рецепцію. Тут вона вже почувалася в безпеці. Спочатку думала розповісти адміністратору готелю про те, що сталося, але не наважилася: «Що я скажу? Що чіплявся якийсь чоловік? А чого чіплявся? Бо хотів познайомитись», - ніяк не могла зібрати думки до купи Єва.

Піднялась ліфтом у свій номер. Роздяглась. Прямо в светрі і джинсах повалилась зверху на ліжко і замоталась у ковдру. Її всю трясло. Почула, що прийшла СМС-ка. Глянула, із незнайомого номера. Вирішила не дивитись, злякалась. Але десь в середині гризло – подивись! «Чого сьогодні всі до мене чіпляються? Назар той, вродився знову?! Цей п’янделига? Тепер ще не зрозуміло хто? І що там написано?»  Але цікавість взяла верх. Вирішила відкрити. Читає: «Єво, пробач, що так пізно пишу! Сподіваюсь, що не розбудив. Після тієї випадкової зустрічі з тобою, про яку ти, мабуть, не пам’ятаєш вже, спати ночами не можу. Думаю про тебе. Ти запала мені в серце, Єва! Вибач! Добраніч! Красуне!»

-  Отакої! Це ж він! Той красень-незнайомець?! Як? Звідки він дізнався як мене звати? І звідки він знає мій номер? – шепотіла.

На душі так тепло стало і спокійно. Посміхнулась.

-  Тепер не тільки ти, хлопче, ночами не спатимеш, а і я не засну!