Rexana Keys - Іскри ненависті, Rexana Keys

" Іскри ненависті"— це захоплююча історія про двох людей, чиї життя переплітаються в умовах глибокої неприязні та конфліктів. Сильний і незалежний Алекс, палаючий ненавистю до свого давнього суперника, і чуттєва та стійка Мія . Коли між ними спалахує непередбачене полум'я пристрасті, ненависть починає перетворюватися на щось більше. Їхня історія — це шлях від запеклої ворожнечі до визнання істинних почуттів, де кожна іскра може змінити все.

1

Був теплий суботній вечір . Хоч зараз і літо я як завжди проводила його за книжками.Нещодавно  я закінчила навчання в коледжі за кордоном і тепер я навчаюся в  медичному університеті. Спочатку я не планувала вступати на лікаря , але це було вже вирішено за мене . Так вирішив Володимир Сергійович - мій дядько . Я живу у нього  відколи не стало мого батька . Він загинув в автокатастрофі коли мені було десять ,матері я не знала , вона кинула мене на батька одразу після народження. Спочатку все було добре , ми з дядьком добре проводили час , але це було доти поки він не одружився і в нього не з'явився син -  Антон. Мені тоді було тринадцять.

 Антон мені одразу сподобався . Такий маленький . Такий милий , а от з Марією - дружиною дядька стосунки у нас не склалися одразу . Не знаю чому але вона одразу мені не сподобалася як і я їй.Біля дядька вона була такою милою , а коли ми залишалися на одинці ставала гірше чорта . Також я стала помічати, що ставлення дядька до мене почало мінятися. Спочатку  він відправив мене навчатися в закритий коледж , потім  змусив навчатися на лікаря коли я мріяла на дизайнера. Вибору як такого в мене не було тут або навчання на обрану дядьком спеціальність або заміж за впливового чоловіка - дядькового партнера. Але зараз  про обрану професію я не шкодую , а навпаки дуже тішуся що обрала її . Ще рік і я нарешті зможу видихнути і розслабитися . Нарешті навчання закінчиться і я зможу вільно дихати.В дома я буваю доволі рідко але дядько час від часу дає про себе знати , коли йому знову потрібно щоб я підписала папери . Після  смерті батька  я дізналася про те , що він лишив мені у спадок свою фірму в якій я звісно нічого не петрала  я ж була дитиною ляльки ось що мене тоді цікавило . Ось тоді і дядько взявся  мені допомогти , а саме керувати нею допоки мені не виповниться 18. І ось він знову телефонує :

-Мія привіт

-Привіт дядьку 

 -Хочу запросити тебе сьогодні до нас на вечерю в честь дня народження Антона. Та заодно нам необхідно  вирішити певні питання по бізнесу. 

О Боже я зовсім забула про свого маленького котика промайнуло в моїй голові.

-Дякую за запрошення я обов'язково буду . Щодо роботи можеш хоча б на сьогодні її відкласти - твердо відповіла я .

- Боюсь все серйозніше ніж ми думаємо , бізнес почав занепадати потрібно швидко щось вирішувати.

- Добре дядько приїду і ми все обговоримо. Бувай постараюся приїхати якнайшвидше .

-До зустрічі , ми з Антоном тебе чекаємо .

І ось я кидаю всі свої справи і біжу вдіватися, бо ще ж потрібно купити подарунок моєму найдорожчому хлопчику.

Я обрала ніжну сукню до колін ніжного персикового відтінку та зручні босоніжки на невисокій шпильці , та побігла за подарунком . Поки я йшла в дитячий магазин  мені здалося , що за мною стежать , але я не надала цьому ніякого значення бо дуже поспішала порадувати Антона гарним подарунком.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍