Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Може хоч підійдеш ближче? — запитав старший криміналіст роздратовано.

— Мені не подобається те, по чому доведеться йти, немов кров'ю просякнуте.

Зняла окуляри, подивилася на пухку землю. Криміналісти по ній не ходили, а сиділи біля трупа і щось далі досліджували. На моє зауваження про кров переглянулися. А я подивилася на те, що залишилося від тіла. Його знекровили, відокремивши голову від тіла. Але при цьому слідів крові не було. Примружилася, перейшла остаточно на енергетичне бачення.

— А ви тільки один труп досліджуєте чи інші теж?

Вони переглянулися. А я уважніше подивилася на пухку землю. Дивно що на неї не звернули увагу. Вигляд був такий як у нас в інтернаті на клумбі перед посадкою квітів. Перекопали і розрівняли. Я це озвучила криміналістам. Дмитро з Маркусом усміхнулися. А криміналісти, подивившись на мене, запитали:

— І що ти бачиш молоде дарування?

— Там ще кілька скелетів: один повністю без плоті і два різного ступеня розкладеності. І там, — показала пальцем, — якщо прибрати кілька сантиметрів землі буде стік для крові. А трупи знаходяться не просто в землі, а щось типу колодязя старого.

— Ти бачиш крізь землю? — здивувався Дмитро.

— У мене дивне бачення світу і земля не щільна, з порожнечею. Крізь бетонні стіни не бачу. А тут щось тонке і зверху земля. А цей лежить так немов його просто не встигли прибрати. А тільки зцідили кров у колодязь. Тому й бачу, що не щільно все утрамбовано. Хоча газів від розладнання немає, отже, кришка досить герметична, хоч і тонка.

Було відчуття, що очільник криміналістів став у мисливську стійку. Щоправда для початку обережно було зчищено землю. Її виявилося десять сантиметрів. І місце для зливу крові вело все ж таки не в основний колодязь, а кудись окремо, по зовнішній стіні колодязя. Поки його розкривали, мене попросили подивитися на тіло. Попередньо підсунувши щось, що приємно пахне під ніс.

— Цитрусова композиція, ефірних олій?

— Ага. Смердить знатно. І не вистачало щоб ти зомліла. Що бачиш?

А я стою завмерши. Повернулася подивилася на Дмитра з Маркусом.

— Йому так само горло перерізали, — показала я на голову, — точніше йому тим самим ножем відокремили її, що й тому хлопцю в тунелі. Тільки скол на ножі став більшим.

Мені вручили альбом, я зробила начерк знаряддя вбивства. Я просто бачила, який він має вигляд.

— Що ще бачиш?

— Труп. Ви конкретніше запитайте, я не знаю, на що звернути увагу.

— Зрозуміти б у якому спектрі ти бачиш, було б легше.

Я на голову криміналістів подивилася здивовано. Накрила ніс і рот хусткою. Розкрили колодязь. Підійшла, подивилася на останки там, відсахнулася. Потім ще раз подивилася в колодязь і на труп на землі.

— Я Гліб, — представився криміналіст — хм, теж голови відокремлені від тіл і лежать тут же. І теж були знекровлені перед тим, як сюди потрапили. Усі однієї комплекції. Хто міг впоратися з міцними мужиками?

— Отрута. Він не таївся і не кидав тіла, це тіло випадково, його злякали. У кістках є частинки отрути.

— Якого кольору ти бачиш отруту?

— Фіолетового — на половину прозорим.

— Хм, це не отрута, вона паралізувала своїх жертв.

— Але отрута деяких змій теж паралізує, і вона жертву з'їдає. Чи то в комах, не пам'ятаю. Але мене щось кусало, що потім шкіра оніміла, а шкіра була фіолетовою, щоправда тільки для мене. Решта бачили червону припухлість. А якщо доза більша, то може і слона паралізувати, а якщо переборщити, то й серце зупинитися.

— Ти маєш рацію. Шефе, ми знаємо хто і навіщо вбивав. Дівчинці краще поїхати.

— Нея йди до машини, — сказав Дмитро.

А сам вислухав звіт криміналіста. Він із Маркусом підійшли до мене похмурими.

— Відвеземо тебе у відділок, напишеш заяву про напад. Потім відвеземо додому.

— А хто їх убив?

— Монстр. Не думай про це, добре?

— Постараюся. Помалюю вдома щось хороше і відволічуся.

Вдома, щоб відволіктися, пішла на свою кухню. За рік змогла підкопити хорошу суму грошей, щоб замовити нові меблі на кухню. Знайшла, де замовити і вирішила одразу сходити обговорити деталі і зробити замовлення. А на зворотному шляху зайшла в магазин купила двокомфорочну плитку, що працює від артефакту. Стара плита вже почала пропускати газ, і я боялася нею користуватися. І комунальна служба обіцяла приїхати демонтувати її та труби. Бо я збиралася повністю відмовитися від побутового газу.

Через кілька днів, подивившись уже на порожню кухню, стала шукати в мережі, як вирівняти стіни і підлогу. Меблі, які були на кухні довелося викинути. Сама зняла стару плитку і клей, на якому вона кріпилася. Підготувала стіни і вирівняла їх. Потім зайнялася підлогою. Теж зняла побиту плитку і всю труху під нею. Зробила стяжку і залишила висихати. Дивилася я в мережі скільки це коштує і вирішила, що і сама з руками. Коли все висохло задумалася. А про розетки я забула. У мене був план майбутньої кухні з усіма розмірами шаф і на якій висоті все буде кріпитися. А ось проводку я забула зробити. Ось що, а проводку сама не візьмуся робити. Вирішила порадитися з Томом і Тімом.

— Привіт, потрібна порада.

— Говори.

— У вас є перевірений електрик? Мені кілька розеток на кухні провести і вимикач поміняти.

— Ми з братом самі зробимо. Нема чого до тебе сторонніх водити. Завтра приїдемо.

Побачивши порожню кухню, хлопці очманіли.

— Ти затіяла ремонт? — запитав Тім, кинула у відповідь. — Хто це все робив?

— Я.

На мене дуже здивовано подивилися.

— Меблі розкрутила і винесла. Вони вже розвалювалися. Потім зняла плитку, вона вже відвалювалася. І на підлозі теж легко все знялося. Потім подивилася в мережі ролики як вирівнюються стіни і робиться стяжка на підлозі. У принципі ні чого складного. Частина з цього було в уроках в академії. І ми схожим чином ґрунтували полотно, тільки іншими матеріалами. Тільки я забула, що спочатку потрібно було дроти зробити для розеток, а потім стіни рівняти. Доведеться штробити.