Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

ж собі міркую, що навіть найбродячіший пес, що п'є з калюжі й нишпорить, що б погризти, назвімо його Пірамом, навіть йому спокійніше, ніж мені… гнаному не як собака! Не за кличку Пірам!.. Пірам — нормальна кличка!.. Пірам — не катастрофа!

Та річ не тільки в моєму ненависному імені! А хвороби! а заздрощі! а нишпорки звідусіль… Ви побачите в наступних розділах… Скільки я підступів розкрив! як далеко їздив! Намандрувались ми!.. Лілі й Улісс… І пікантні епізоди будуть, інакше від вас не дочекаєшся… бо вам як не розвага, то не станете мене читати! Але купуйте тільки підпільно! Бо наклад конфісковано завчасно (ухвала від 23 лютого) і сто тисяч боргу ще не сплачено! і ще й нові ухвали і апеляції до Супер-суду і т. ін.! Плюс тюрма! Позбавити всіх прав! Скасувати всі відзнаки! Усе!.. І щойно на тобогані, ви в полоні тяжіння порожнечі й кружляння горизонтів, гамсеління по пиці й ребрах, і ви зісковзуєте нижче і нижче, ви тільки місиво і сльози.

Уявіть! Вир ненависті!

І руки опускаються, останній подих… Точно! Певно! Тільки гикнете — і душа відлетить і Спасіння! Ходімо, люба, там, де вітерець!

Та болі не минають, гострі, збуджують красномовство! уштрикують, мов коркотяг! Ви шаленієте! Вас порятовано! Ненависть! це не блискуче… це не морально… Розтуди його! Скажіть-но! До біса самокопання! пульсування! Повернімося до фактів! Отже, я розповідав, що після Рюея — банкрутство, безгрошів'я, меблі і т. д. — я вже звивався, як тільки міг, за що лиш не хапався, забув був про Науку, про дух!.. Підміняв, підробляв, нічим не гребував… у місті, по селах, полях, скільки стежок сходив, скільки сходів, перейнятий мистецтвом лікувати, перев'язувати, утішати, приймати пологи, прописувати, лапати теж… Бій болю! мікробам! утомі! смерті! щонайменше двадцяти п'яти формам розпуки!.. Ах, писання, терзання! дурниці! лайниці! Боже правий! Зиску катма, купа халеп задарма! Усюди поскубли!..

Єдина перспективна справа, можна сказати, яка скинула б із п'єдесталу всі ті Бурбулі, Неріси, Котере, навіть Анґен з його озером і сіркою! Уявіть собі: Саннуа — аеріум для астматиків! Мон-Дор[9] за кілька автобусних зупинок! королівський курорт для тонких гаманців! Два кроки від Парижа! І всі «малозабезпечені» хронічні катари мої! навала хворих з ранньої весни! та що там з весни! цілий рік! Місце — мрія! Ви ж знаєте піски за Аржантеєм, піщані розколини, природна сухість! срібно-білі піщані гори, ще й повернуті на південь! Із заводу, з крамниці, прямо до мене, мерщій, дві години процедури! Природне лікування, лежи собі в гамаку… тепле піщане повітря, от і весь секрет! Знайдіть хоч одного астматика в Сахарі! Дихайте піску гарячим духом! Пошліть до біса всі курорти! А для грошовитіших персон я мав будинок, ліжка, «Нічний санаторій»! вікна настіж, на південь! Тільки на південь!

Хоч раз усе було розумно. Усе працювало на здорових засадах. Фортуна усміхнулася мені… Аж гульк — сезон дощів! Злива за зливою! Пісок змиває все до Сени. Піщані селі від самого Саннуа! Унікальний дощовий рік! Раз на століття! Береги Сени поруйновано! Повінь у липні! Троє катарників, які все одно хочуть, які наполягають на процедурі, загрузають на середині схилу, засмоктані у мул, закуті в гіпс! Жоден не видерся до гамака! Лютощі дощу! Природна аномалія! Перечекав рік і знову загамачив лікування на піску! Потоп щороку не повторюється! Аби мені тоді сто тисяч франків, Мон-Дор уже б не існував! Аржантей-Саннуа — королівство здорових бронхів!.. Курорт у межах міста! Треба було вичекати!.. Та я ніколи, ніколи не вмів чекати! чекання — це гроші! «Курорт для еліти й народу»! Людина, яка вміє чекати, має щось від Бога. У нього час на терезах… У кого нема Часу, того хитає! У вас скільки Часу? Якщо по правді, якщо точніше, треба було протриматися три роки… Два наступні літа видалися зимовими… я вже не кажу про інші свої медично-соціальні спроби… деякі геть химерні… інші менш…

О, та я зовсім не збився на манівці! не думайте, що я забалаблакався!.. Просто Клеманс навіяла спогади… А саме її прихід… я хочу, щоб ви зрозуміли, що то за людина… наші відносини…

Звісно, за плином розповіді я переходжу до більш особистих тем… так би мовити, майже інтимних… Вибачайте! Може, я вас спантеличу, я не знаю, хто ви за фахом, ваших смаків, дрібниць життя, рангу… то різні світи — ранги, характери, здоров'я, а ще статки! а ще вік! А ще й космічні безумства на додачу! Народний гнів!.. Я не знаю, чи ви фігурували в списках… Не знаю родоводу. На чий бік ви стали?.. Якою сідницею на яку плаху сіли? Чи обома? під якою шибеницею стояли і так далі? Надивився я! Чи ви зазнали ярлика, ганебного стовпа, забивання в диби, чи стали світовим жахіттям, гидким прокляттям, людоїдом, Ґоґом і Маґоґом, підлим покидьком, гестапістом, ландрюподібним покручем[10], виразкою, що честі спати не дає? Країна, Армія, Вілет, найзаможніші квартали аж до Блошиного ринку, на північ за цирком Медрано, Барбес (і вулиця Трюден), південні широти аж до Антіб, Ла Сіота? мабуть, ви мене зрозумієте… уявіть собі!

Одне слово, найниціший зрадник, який би схрумав із сіллю самого Петіо[11], продав би Дім інвалідів на вагу, віддав би Абетцу[12] Почесний легіон, зміняв би площу Зірки на гараж, Невідомого солдата на двадцять марок, лінію Мажино на поцілунок! Тоді б ви не волали: він здурів! ні, він щось знає! Еге ж! Якби й за вами мчали гончаки, пані й тічковиті панянки, давні друзі в заїдах, некромани, викопувачі, що вже чують дух ваших останків, ви б мене зрозуміли! воліючи всього відразу! залоз, яєць, ваших останніх соків, тремтячи й кректячи з нетерплячки, коли вже вас шинкуватимуть, аж до втрати пристойного вигляду… Уявляючи, як ви будете конвульсити й вибльовувати печінки… рахуючи всі ваші тіпання!.. ваш слиз і кров на тротуарі… готові? Розумієте? Це буде магічно! кипуче! божественно! і особливо для добродіїв! а ще й для добродійок і для молоді теж!

Я знав щонайменше дванадцятеро прекрасних пружних дів і аполлонів шкільного віку, готових до екстазу, аби я тільки схотів попустувати з ними в певний спосіб напередодні страти! Тисяча б набігла, якби дати оголошення… отакий світ і його злети. У вас удома і колізей, і мученик, дарма казати: маю невелике помешкання… Десять мільйонів спраглих чують вашу