Ханс Рослінг - Фактологія

як студентка з третього ряду визначила різні групи: «ми» і «вони» або «захід» і «решта». Тут я позначив ці дві групи як «розвинені країни» і «країни, що розвиваються».

Ви лишень погляньте, як красиво всі країни розмістилися у двох коробочках: розвинені й ті, що розвиваються. А між ними є порожнє місце, розрив, заповнений лише 15-ма маленькими державами (куди входять Куба, Ірландія та Сінгапур), де мешкає лише 2 % світового населення. У прямокутнику з назвою «ті, що розвиваються» зібралися 125 кульок, до яких входять Китай і Індія. У цих краї­нах жінка народжує в середньому п’ятеро дітей. До п’ятирічного віку доживає трохи менш ніж 95 % дітей, а це означає, що вмирає понад 5 %. У другому прямокутнику з назвою «розвинені» зібралися 44 бульбашки, серед яких є Сполучені Штати і більшість країн Європи. У всіх цих державах одна жінка в середньому народжує 3,5 дитини, із яких виживає трохи більш ніж 90 % дітей.

Увесь світ умістився у дві коробки. Це саме ті коробки, які уявляла собі студентка з третього ряду. Ця картина ясно показує світ, розділений на дві групи, між якими є розрив. Як «точно». Який простий для розуміння світ! Так що тут такого? Що не так із цими ярликами «розвинені країни» і «країни, що розвиваються»? Чому я так прискіпувався до студентів, які розділили світ на «нас» і «їх»?

Тому що ця картина показує світ 1965 року! Час, коли я був юнаком. Ось у чому проблема. Ви ж не користуватиметеся мапою 1965-го року, щоб їздити країною? І чи будете ви задоволені, якщо лікар користуватиметься передовими технологіями 1965 року, щоб поставити вам діагноз і призначити лікування? Малюнок, поданий нижче, показує, як світ виглядає зараз.

Світ цілковито змінився. Сьогодні родини стали малими, дитяча смертність перетворилася на рідкісне явище в більшості країн включно з гігантами — Китаєм та Індією. Погляньте в нижній лівий кут. Цей прямокутник майже порожній. Усі країни прямують у другий, менший прямокутник, де мало дітей і низька смертність. І переважна кількість країн уже досягли цього рівня: 85 % людей уже потрапили в коробку з назвою «розвинений світ». Решта 15 % перебувають у проміжному стані. І лише 13 країн із 6 % світового населення досі не полишили коробки «тих, що розвиваються». Але в той час, коли світ кардинально змінився, світосприйняття залишилося таким самим, принаймні в «західних» головах. Більшість з нас застрягли в геть застарілих даних про решту світу.

Такі кардинальні перетворення, як те, яке я щойно показав, стосуються не лише розмірів родини й рівня дитячої смертності. Ті самі зміни відбуваються майже в усіх аспектах людського життя. На графіках, що показують рівень доходу, туризму, демократії, доступу до освіти, охорони здоров’я чи електроенергії, ми бачимо ту саму історію: колишнього розподілу на два табори більше не існує. Сьогодні більшість людей перебуває посередині. Немає ні­якого розриву між заходом і рештою, між розвиненими й тими, що розвиваються, між багатими й бідними. Нам усім доведеться припинити послуговуватися простими парами категорій, до яких ми звикли.

Моїми студентами завжди були люди ідейні, добре обізнані в глобальних процесах — ті, що хотіли змінити світ на краще. Та мене вразило їхнє невігластво, що стосувалося базових фактів про світ. Мене шокувало те, що вони досі поділяли світ на дві групи — «нас» і «їх». Мене приголомшило те, що студенти й дотепер говорили, буцімто «вони» не зможуть жити, як «ми». Як узагалі могло статися так, що у їхніх головах жило бачення світу тридцятирічної давнини?

Того жовтневого вечора 1995 року я їхав додому на велосипеді під дощем. Мої пальці заклякли від холоду, але всередині мене палав вогонь. Мій план спрацював. Завдяки фактичним даним, які я приніс на заняття, мені вдалося довести студентам, що світ не розділяється на дві частини. Нарешті мені вдалося визначити їхню хибну концепцію. Тепер я відчував потребу вести боротьбу далі. Я розумів, що потрібно чіткіше подавати інформацію. Це допоможе мені переконливіше показувати людям, що їхні думки були нічим іншим, як безпідставними відчуттями. Цим я зможу розвія­ти їхні ілюзії, що вони щось знають, у той час як насправді вони лише так відчували.

Двадцять років по тому я сидів у розкішній копенгагенській телестудії. «Розділений» світ став на 20 років старшим, на 20 років застарілішим. Ми були в прямому ефірі, і журналіст нахилив голову і промовив до мене:

— Ми і досі спостерігаємо за величезною різницею між невеликим багатим світом, здебільшого світом старого заходу, і рештою світу.

— Але ви дуже помиляєтеся, — відповів я.

І знову я пояснював, що такої окремої групи «бідних країн, що розвиваються» вже давно не існує. Немає ніякого розриву. Сьогодні більшість людей, 75 %, живе у країнах із середнім рівнем доходу. Не в бідних, не в багатих, а десь посередині. І вони починають жити мотивованим розсудливим життям. На одному кінці шкали все ще залишаються країни, де значна частка людей живе у крайній і неприйнятній бідності, а на іншому перебуває багатий світ (Північна Америка та Європа та декілька інших країн, таких як Японія, Південна Корея та Сінгапур). Але переважна кількість уже опинилася посередині.

— І на чому ґрунтуються ці ваші знання? — вів далі журналіст, вочевидь намагаючись спровокувати мене.

І йому вдалося. Я не зміг стримати роздратування, що відобразилося на моєму голосі та словах:

— Я користуюся звичайною статистикою, яку надає Всесвітній банк і ООН. Не існує ніяких протиріч. Це факти, тож дискутувати буде недоречно. Я маю рацію, а ви — ні.

 Піймати звіра

Якщо порахувати, то я борюся із хибною концепцією про розділений світ уже понад 20 років. Коли знову з нею стикаюся, уже не дивуюся. Бачення моїх студентів не було в цьому сенсі особливим. Данський журналіст теж не вирізнявся. Здебільшого люди мислять так само. Якщо ви скептично ставитеся до мого твердження, це добре. Завжди вимагайте доказів таких тверджень. І ось мій доказ у вигляді пастки хибної концепції розділення світу.

По-перше, ми попросили людей розповісти, як саме вони уявляють життя у так званих країнах із низьким рівнем доходу, поставивши декілька запитань із того тесту, який ви бачили на початку.

 Факт-запитання № 1

Який відсоток дівчат сьогодні закінчує початкову школу в країнах із низьким рівнем доходу?

 А. 20 %.

 Б. 40 %.

 В. 60 %.

У середньому 7 % респондентів вибрали правильну