Ханс Рослінг - Фактологія

відповідь: 60 %. (Пригадайте, у зоопарку 33 % шимпанзе вибрали б правильну відповідь). Більшість людей «здогадалася», що це лише 20 %. У світі дуже мало країн — це такі виняткові місця, як Афганістан чи Південний Судан, — де закінчити початкову школу можуть до 20 % дівчат. Ба більше, у цих країнах мешкає менш ніж 2 % усіх дів­чат світу.

Коли ми поцікавилися тривалістю життя, нестачею харчів, якістю питної води й рівнем щеплення — здебільшого ми запитували про співвідношення людей у країнах з низьким прибутком, які мають можливість задовольнити базові потреби нормального сучасного життя, — ми отримали ті самі результати. Середня тривалість життя у країнах з низьким прибутком 62 роки. У більшості людей достатньо їжі, переважна кількість людей має достатньо питної води належної якості, більшість дітей отримала щеплення і більшість дівчат закінчує початкову школу. І лише невеликий відсоток людей, набагато менший за 33 % шимпанзе, вибрали правильні відповіді. Більшість вибрала найгірший варіант з наявних, навіть якщо цей варіант указував на найбільш мізерний рівень життя, який лише можна знайти в місцях жахливих катастроф у найвіддаленіших кутках планети.

Час закрити пастку й спростувати хибну концепцію. Тепер ми знаємо, що люди вірять, ніби життя у країнах з низьким рівнем доходу набагато гірше, ніж є насправді. Але наскільки багато людей страждають від такого жахливого життя? Ми запитали це в респондентів зі Швеції і США:

Який відсоток світового населення проживає в країнах із низьким рівнем доходу?

У більшості відповідей фігурувало 50 % і більше. Середній показник зупинився на позначці 59 %.

А справжнє значення — лише 9 %. Тільки 9 % людей живуть у країнах із низьким рівнем доходу. І пам’ятайте: ми щойно довели, що ці країни не настільки жахливі, як думають люди. Так, там багато поганого, але вони все одно не перебувають на рівні Афганістану, Сомалі чи Центральноафриканської Республіки, які є найгіршими на планеті місцями для життя.

Висновок простий: країни з низьким рівнем доходу набагато розвиненіші, ніж думає більшість людей. До того ж, там живе дуже мало людей. Ідея розділеного світу, де більшість застрягла у злиднях і стражданні, ілюзорна. Це цілком хибна концепція.

Ґвалт! Більшість загубилася

Якщо більшість людей не проживає у країнах із низьким рівнем доходу, то де вона перебуває? Звичайно ж, що не в країнах із високим рівнем доходу?

Вам подобається вода у вашій ванні? Холодна, як крига, чи гаряча, як вулкан? Звісно, існує більше варіантів, ніж ці два. Водичка може бути зимною, окропом або кімнатної температури. Або щось посередині. Варіантів безліч.

Факт-запитання № 2

Де проживає більша частина населення світу?

 А. У країнах із низьким рівнем доходу.

 Б. У країнах із середнім рівнем доходу.

 В. У країнах із високим рівнем доходу.

Більшість людей живе у країнах не з низьким рівнем доходу і не з високим. Ідеться про країни із середнім рівнем доходу. Цієї категорії взагалі не існує в розділеному світосприйнятті, але насправді вона є. І там мешкає 75 % усього людства. Так, на місці так званого розриву. Тобто якщо сказати інакше, ніякого розриву не існує.

Якщо об’єднати країни із середнім і високим рівнями доходу, це становитиме 91 % усього людства, і більшість із них інтегрувалася у світовий ринок і досягла суттєвого прогресу на шляху до гідного життя. Це щасливе відкриття для пацифістів і життєво важливий пункт для міжнародного бізнесу. Виявляється, є п’ять мільярдів потенційних покупців, які покращують своє життя й потребують шампунів, прокладок, мотоциклів і смартфонів. Ви можете пропустити цих людей, якщо думатимете, що вони «бідні».

 То як «ми» тепер маємо називати «їх»?

 Поняття про чотири щаблі (рівні)

Під час виступів я завжди вкрай негативно ставлюся до визначення «країни, що розвиваються».

Після закінчення люди зазвичай запитують мене: «То як нам тепер їх називати?». А погляньте на ці слова уважніше. Це та сама хибна концепція: «ми й вони». Як «нам» тепер називати «їх»?

Що нам справді потрібно зробити, так це припинити розділяти країни на дві групи. У цьому більше немає сенсу. Це не допомагає зрозуміти світ практично. Це не допомагає підприємствам знайти нові можливості, і це не допомагає підтримати найбідніших людей грошима.

Але люди потребують певного впорядкування для того, щоб цей світ мав якийсь сенс. Ми не здатні відкинути старі ярлики й замінити їх... нічим. Що ми із цим робитимемо?

Причиною такої популярності старих ярликів є їхня простота. Але вони помилкові! Отже, щоб їх замінити, я запропоную так само простий, але доцільніший і придатніший спосіб розділити світ. Замість двох груп я розділю його на чотири рівні (щаблі) доходу, як показано на малюнку нижче.

Кожна фігурка означає мільярд людей, а всі сім разом показують, як саме світове населення розподіляється по чотирьох рівнях доходу, що виражається в певній сумі доларів за день. Ви можете побачити, що переважна кількість людей живе на двох середніх рівнях, де більшість базових людських потреб задовольняється.

Ви радієте? Варто, оскільки система чотирьох рівнів доходу — це перша й найважливіша частина вашого нового фактологічного світосприйняття. Вона є одним із мисленнєвих інструментів, які, як я обіцяв, допоможуть краще зрозуміти світ навколо. Читаючи книжку, ви побачите, що ця система забезпечує простий спосіб зрозуміти широкий спектр різних явищ — від тероризму до сексуальної освіти. Отже, я спробую пояснити, яким є життя на кожному зі щаблів.

Ці чотири щаблі нагадують мені рівні комп’ютерної гри. Усі хочуть просунутися з першого рівня на другий, потім далі й далі. Але це дуже дивна комп’ютерна гра, оскільки перший рівень — найважчий. Тепер пограймо.

Щабель 1. На рівні 1 ви починаєте з одного долара. Ваші п’ятеро дітей змушені довго йти босоніж до джерела, щоб набрати води в єдине пластикове відро. На шляху додому вони збирають гілки та дрова для вогню. Ви готуєте якусь сіру кашу, яку їсте щодня на сніданок, обід і вечерю, усе ваше життя. Крім тих місяців, коли виснажений ґрунт не дає ніякого врожаю і всі мусять йти спати голодними. Одного дня в молодшої дочки з’являється сильний кашель. Дим від відкритого вогню в будинку шкодить її легеням. Купити антибіотики ви не можете, і за місяць вона помирає. Ось це і є крайня бідність. Але ви все одно продовжуєте боротися. Якщо