Ханс Рослінг - Фактологія

Ми схильні драматизувати життя навколо нас. Яка частка людей у світі живе в злиднях? Скільки сучасних дітей вакциновано? Скільки років навчаються дівчата з бідних країн? Інформація про ці факти постійно циркулює навколо нас, але навіть високоосвічені люди відповідають на них неправильно. Викладачі університетів, журналісти, експерти, директори мультинаціональних компаній, нобелівські лауреати часто показують слабкі результати. Навіть шимпанзе, які обирали б відповіді випадково, справляються краще. Ба більше, помилки тяжіють до одного напрямку — світ страшніший, жорстокіший і безнадійніший, ніж є насправді. Очевидно, причина не в поінформованості чи інтелекті. Усе це — ірраціональне мислення й драматичні інстинкти, що примушують людей згущувати фарби.

Ганс Рослінг, Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд

Фактологія. 10 хибних уявлень про світ,

і чому все набагато краще, ніж ми думаємо

Присвячується сміливій босоногій жінці, імені якої я не знаю, але чиї раціональні аргументи врятували мене від пошматування шайкою розлючених чоловіків із мачете

Від автора

Оповідь у цій книжці ведеться від мого імені, так, наче написав її я один, розповідаючи історії із власного життя. Але це не має вводити вас в оману. Так само як і підготовка виступів на TED-конференціях, ця книжка є продуктом праці декількох людей, а не однієї.

Просто я зазвичай перебуваю на передовій. Я стою на сцені й виступаю. Аплодують теж мені. Але все, що ви чуєте в моїх лек­ціях, усе, що ви прочитаєте в цій книжці, є результатом вісімнадцятирічної співпраці з моїм сином Улею Рослінгом і невісткою Анною Рослінг-Рьоннлюнд.

У 2005 році ми заснували фундацію Gapminder, місією якої є боротьба з нищівним невіглаством у фактологічному сприйнятті світу. У цю організацію я вклав енергію, цікавість, досвід роботи лікарем, дослідником і лектором із теми охорони здоров’я. Уля та Анна проаналізували інформацію, забезпечили оригінальну візуальну подачу, підготували історії про факти і розробили простий дизайн презентацій. Ідея систематичного аналізу невігластва належить саме їм, і саме вони створили наші прекрасні анімовані бульбашкові діаграми. Проект «Вулиця Доларів» (Dollar Street), де для опису й пояснення світу використовуються фотографії, був творінням і результатом дослідницької роботи Анни. Поки я дедалі більше сердився через людське невігластво у сфері знань про світ, Уля з Анною аналізували факти й викристалізовували ідею «Фактології». Ми разом визначили практичні інструменти мислення, які презентуємо в цій книжці.

Те, що ви збираєтеся прочитати, створив не «самотній геній», як люди звикли думати. Ця книжка є результатом постійних дискусій, суперечок і спільної праці трьох людей із різними талантами, знаннями, зацікавленнями й поглядами. Цей нетривіальний, часто незграбний, але дуже продуктивний спосіб роботи привів до такого варіанта представити світ і осмислити його, який самотужки я ніколи не придумав би.

Вступ

Чому я люблю цирк

Я люблю цирк. Я люблю дивитися, як жонглер підкидає дзизкучі ланцюгові пили в повітря або як канатоходець виконує десять сальто поспіль. Я люблю видовищність і відчуття здивування й насолоджуюся тим, що здається неможливим.

Коли я був малим, то мріяв стати цирковим артистом. Та батьки хотіли, щоб я отримав хорошу освіту, якої в них ніколи не було. Усе закінчилося тим, що я пішов у медицину.

Якось після обіду на медфакультеті ми сиділи на доволі сухій лекції про роботу горла, як раптом наш професор пояснив: «Якщо в горлі щось застрягло, прохід можна вирівняти, відповідно натиснувши на кістки підборіддя». Для наочності він показав рентгенівський знімок ковтальника меча, схожий на наведений у цій книжці.

Це мене надихнуло.

Моя мрія не померла! За декілька тижнів до того, як ми вивчали рефлекси, я дізнався, що можу запхати пальці в горлянку глибше, ніж будь-хто з моїх одногрупників, і в мене це не викликало блювотного рефлексу. У той час я не надто цим пишався: ця навичка не здавалася мені чимось важливим. Але тепер я зрозумів її цінність, і раптом моя дитяча мрія повернулася до життя. Я вирішив стати ковтальником меча.

Мої перші спроби були не надто обнадійливими. Меча в мене не було, тому замість нього я користувався вудкою, але хоч би скільки намагався запхати її в себе, стоячи перед дзеркалом у ванній, вона застрягала за кілька сантиметрів. Зрештою, я відмовився від своєї мрії вдруге.

Три роки по тому я проходив інтернатуру в терапевтичному відділенні. Серед моїх перших пацієнтів був літній чоловік зі стійким кашлем. Я завжди розпитував пацієнтів про те, чим вони займаються, оскільки це могло стосуватися захворювання. Виявилося, що той літній чоловік ковтав мечі. Уявіть моє здивування, коли я дізнався, що на рентгенівському знімку, який нам показував професор, був саме він! Я розповів йому про всі мої спроби ковтнути рибальську вудку. «Лікарю, — мовив він, — хіба ви не знаєте, що горло пласке? Там може проковзнути лише плаский предмет. Саме тому ми використовуємо меч».

Того вечора після роботи я знайшов ополоник із пласкою ручкою й негайно продовжив вправлятися. Невдовзі вже міг запхати ручку на всю її довжину собі в горло. Я був у захваті! Але я мріяв не про те, щоб стати ковтальником пласких ополоникових ручок, тож наступного дня розмістив оголошення в місцевій газеті. Невдовзі я отримав те, що треба: шведський армійський багнет 1809 року. Коли він нарешті успішно проковзнув в моє горло, я запишався тим, що знайшов такий чудовий спосіб використовувати зброю не за прямим призначенням.

Ковтання меча завжди показувало: те, що здається неможливим, насправді можливе. Це надихало людей мріяти про те, що перебувало за межами очевидного. Іноді я звертаюся до цього старовинного мистецтва наприкінці якоїсь своєї лекції про глобальний розвиток. Я стаю на підвищення та здираю із себе професорську картату сорочку, під якою ховається чорний жилет із нашитою золотистою блискавкою. Закликаю присутніх до повної тиші й під запаморочливий барабанний ритм повільно вводжу армійський багнет у горло. Випростую руки. Аудиторія шаленіє.

 Перевірте себе

Це книжка про світ і про те, як його розуміти. Чому я почав із цирку? І чому я завершую лекції шоу в жилеті з блискавкою? Незабаром це поясню. Але спочатку я хотів би, щоб ви перевірили свої знання про світ. Знайдіть папірець і ручку та дайте відповіді на запитання про 13 фактів, наведених нижче.

1. Який відсоток дівчат сьогодні закінчує початкову школу в країнах із низьким рівнем доходу?

 А. 20 %.

 Б. 40 %.

 В. 60 %.

2. Де проживає більша частина населення світу?

 А. У країнах із низьким рівнем доходу.

 Б. У країнах із середнім рівнем доходу.

 В. У країнах із високим рівнем доходу.

3. Протягом останніх 20 років частка світового населення, що живе