Джессіка Таунсенд - Невермур. Випробування Морріґан Кроу

різниця? — Юпітер пригладив волосся рукою, хитро посміхаючись, поки жінка сердито ходила навколо нього. — Що ви могли б із цим зробити? Хіба могли б щось змінити?

Старійшина Квінн бризнула слиною і зупинилась.

— Ну, ні, звичайно ні, але було б непогано попередити! Я стара жінка, Норте, і ти ледь не довів мене до серцевого нападу.

Серцевий напад? Морріґан зупинила погляд на очах Юпітера. Що показане ним так шокувало Старійшин?

Він виглядав винним.

— Пробачте, Старійшино Квінн. Я просто не хотів робити нічого такого, що могло б завадити зборам, я не знав, чи, тобто, це не зовсім… — Він затнувся і безпомічно стенув плечима. — Я ще ніколи цього не робив.

— Коли почалися збори? — запитав Старійшина Вонґ, не зводячи очей з Морріґан.

— Важко сказати точно, — сказав Юпітер. — Рік чи два тому? Напевно, Зими Дев’ятого чи Весни Одинадцятого? Я платив працівникам маєтку Кроу за інформацію — наставникам, прибиральникам і все таке. Проблема в тому, що вони такі забобонні, було важко відрізнити справді Дивообрані події від безглуздих вигадок. Кухарка була переконана, що Морріґан убила садівника, чхнувши на нього. Дурниці.

— Де всі інші? — запитала Старійшина Квінн.

— Інші? — здивовано подивився на неї Юпітер.

Вона підняла брову.

— Ти добре знаєш, про що я тебе питаю, Норте.

— Ага, інші. — Він прокашлявся. — Так. Троє інших із реєстру.

— І вони?..

— Не подавали ніяких знаків, — рішуче сказав Юпітер. — Не варті зусиль.

Морріґан насупилася. «Троє інших із реєстру»… Він говорив про трьох із Реєстру Проклятих Дітей? Він урятував її й залишив їх Переслідувачам з Диму й Тіні, тому що вони «не варті ніяких зусиль»? Вона не хотіла в це вірити.

— І крім твоїх забобонних домашніх шпигунів, Норте, — сказала Старійшина Квінн, — ще якісь переконливі докази?

— Відповідно до Мережі Зимноморських Новин, скорочення дивії на Світлопівдні і Східноспіві почалися близько вісімнадцяти місяців тому. Проте з Зими Десятої до Зими Одинадцятої рідне містечко Морріґан переживало рекордне підняття густоти дивії, й енергетична криза Республіки його не зачепила. До самого Вечоріння, тобто до того моменту, коли показники Джекалфакса різко впали. — Він замовк, блиснувши очима на Морріґан. — До ночі Вечоріння, якщо точніше. Близько дев’ятої години.

«Це тоді, коли ви врятували моє життя, — подумала Морріґан. — Тоді, коли ми втекли з Джекалфакса крізь Неболикий Годинник». Що скорочення дивії мали спільного з нею?

— Як, заради всіх святих, ти провів її до Вільної Держави? — запитала Старійшина Квінн, змінивши тему. — Чекай. Ні, я не хочу цього знати. Це точно щось незаконне.

Юпітер прикусив губу і важко дихав через ніс.

— Пробачте, що я не сказав вам, Старійшино Квінн. Мені справді шкода. Як уже сказав, я боявся, що будь-що може завадити зборам — я знаю, що дурний, знаю, що такий же нерозумний, як забобонні працівники кухні в будинку Кроу, але я хвилювався, що, якщо скажу це вголос, можу… відлякати це.

— Що ж, можливо, так було б краще, — пробурмотів Старійшина Саґа, високий кошлатий буйвіл. Старійшина Квінн обірвала його різким поглядом. Морріґан доводилось буквально кусати кінчик язика, щоб втримати в собі тисячі запитань, які палали в ній з початку розмови.

— Тому я не розповідав жодній душі. — Юпітер дивився на підлогу. — Навіть Морріґан.

Старійшини мовчали. Квінн виглядала нажаханою, переводячи погляд із Юпітера на Морріґан і навпаки.

— Ти не можеш… Ти хочеш сказати, що дитина навіть не знає…

— Серйозно, Норте, це неприпустимо, це цілком проти правил Товариства Дивообраних, — роздратовано вибухнув Старійшина Саґа. — Виводити на випробування дитину, яка навіть не знає, навіщо це, — нечувано! Якби ваш наставник був тут…

— А як же договір про безпеку? — перебив Старійшина Вонґ. — Ми щойно пустили до Товариства небезпечну сутність, і ніхто навіть не подумав про безпеку.

— Я не небезпечна, — заперечила Морріґан, а тихенький голосок у її голові сказав: «Так, ти небезпечна. Ти проклята».

Про що говорять Старійшини? Усі ці місяці Юпітер казав їй, що вона не проклята, що вона ніколи не була такою. Це також було брехнею?

— О, це безглуздя. Ґреґоріє, Еліоте, ми що, божевільні? Що ми наробили? — Старійшина Вонґ сплеснув руками. — У всій державі немає жодного громадянина, який підписав би такий договір, не те що троє шанованих, поважних…

— Троє? — гримнув Старійшина Саґа. — Господи, ні. Договір про безпеку з трьома підписами був би допустимим, якби дитина вміла закликати урагани або гіпнотизувати якусь небезпечну сутність. Тому я пропоную п’ять підписів.

Небезпечна сутність. Морріґан хотілося б, щоб вони перестали говорити це.

— Дев’ять, — сказала Старійшина Квінн. Саґа і Вонґ здивовано перезирнулися. — І це не обговорюється, капітане Норт. Ми не можемо прийняти менш ніж дев’ять підписів. Не для… — Вона затнулась, кинувши на Морріґан роздратований погляд. — Не для цього.

— Ми можемо також прибрати її ім’я з дошки тепер, — сказав Старійшина Вонґ. — Він ніколи не дістане дев’ять.

— У мене вже є сім.

Старійшини мали спантеличений вигляд. Юпітер дістав зі свого плаща сувій паперу й передав його. Морріґан хотіла зазирнути в нього, але наставник був надто швидким.

Старійшина Квінн підняла брову, вивчаючи сувій.

— Сенатор Сілвербек? Королева Кол? У тебе є друзі на високих посадах. І вони не знають?..

— Вони знають достатньо, щоб бути достатньо попередженими, — сказав Юпітер. Морріґан здалося, вона зловила крихітний сумнів, що закрався в його голос. — Але… Ні, нічого конкретного.

— Але вони зустрічалися з дитиною?

— Вони зустрінуться, — запевнив її Юпітер. — Скоро. Обіцяю.

— Вони точно тобі довіряють. І, здається, вони достатньо кваліфіковані, — сказала Старійшина Квінн, проводячи пальцем по списку.

— Кваліфіковані для чого? — запитала Морріґан, яка вже не могла більше мовчати. Але навіть якщо хтось із дорослих почув її, ніхто не звернув уваги.

Старійшина Саґа повернувся до Юпітера.

— Ніщо з цього не матиме значення, Норте, якщо ти не зможеш знайти восьмий і дев’ятий підписи.

Юпітер зітхнув і почухав потилицю.

— Я намагаюся, повірте мені. Тому й запізнився сьогодні на випробування, я думав, що в мене є восьмий, але він зірвався. Якби тільки в мене було ще декілька днів…

— Я підпишу договір, — сказала Старійшина Квінн. Інші Старійшини стривожено глянули на неї. — Це не суперечить правилам.

— Це дуже дивно, Ґреґоріє, — сказав Старійшина Вонґ. — Ти впевнена?

— Цілком. — Вона витягла ручку зі складок свого плаща і жваво поставила свій підпис у нижній частині сувою. — Принаймні хтось із цього списку знатиме, у що вплутується. Пришли мені документи сьогодні ввечері, Норте.

Юпітер умить замовк, його щелепа відвисла від здивування.

—