Джессіка Таунсенд - Невермур. Випробування Морріґан Кроу
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Старійшина Квінн бризнула слиною і зупинилась.
— Ну, ні, звичайно ні, але було б непогано попередити! Я стара жінка, Норте, і ти ледь не довів мене до серцевого нападу.
Серцевий напад? Морріґан зупинила погляд на очах Юпітера. Що показане ним так шокувало Старійшин?
Він виглядав винним.
— Пробачте, Старійшино Квінн. Я просто не хотів робити нічого такого, що могло б завадити зборам, я не знав, чи, тобто, це не зовсім… — Він затнувся і безпомічно стенув плечима. — Я ще ніколи цього не робив.
— Коли почалися збори? — запитав Старійшина Вонґ, не зводячи очей з Морріґан.
— Важко сказати точно, — сказав Юпітер. — Рік чи два тому? Напевно, Зими Дев’ятого чи Весни Одинадцятого? Я платив працівникам маєтку Кроу за інформацію — наставникам, прибиральникам і все таке. Проблема в тому, що вони такі забобонні, було важко відрізнити справді Дивообрані події від безглуздих вигадок. Кухарка була переконана, що Морріґан убила садівника, чхнувши на нього. Дурниці.
— Де всі інші? — запитала Старійшина Квінн.
— Інші? — здивовано подивився на неї Юпітер.
Вона підняла брову.
— Ти добре знаєш, про що я тебе питаю, Норте.
— Ага, інші. — Він прокашлявся. — Так. Троє інших із реєстру.
— І вони?..
— Не подавали ніяких знаків, — рішуче сказав Юпітер. — Не варті зусиль.
Морріґан насупилася. «Троє інших із реєстру»… Він говорив про трьох із Реєстру Проклятих Дітей? Він урятував її й залишив їх Переслідувачам з Диму й Тіні, тому що вони «не варті ніяких зусиль»? Вона не хотіла в це вірити.
— І крім твоїх забобонних домашніх шпигунів, Норте, — сказала Старійшина Квінн, — ще якісь переконливі докази?
— Відповідно до Мережі Зимноморських Новин, скорочення дивії на Світлопівдні і Східноспіві почалися близько вісімнадцяти місяців тому. Проте з Зими Десятої до Зими Одинадцятої рідне містечко Морріґан переживало рекордне підняття густоти дивії, й енергетична криза Республіки його не зачепила. До самого Вечоріння, тобто до того моменту, коли показники Джекалфакса різко впали. — Він замовк, блиснувши очима на Морріґан. — До ночі Вечоріння, якщо точніше. Близько дев’ятої години.
«Це тоді, коли ви врятували моє життя, — подумала Морріґан. — Тоді, коли ми втекли з Джекалфакса крізь Неболикий Годинник». Що скорочення дивії мали спільного з нею?
— Як, заради всіх святих, ти провів її до Вільної Держави? — запитала Старійшина Квінн, змінивши тему. — Чекай. Ні, я не хочу цього знати. Це точно щось незаконне.
Юпітер прикусив губу і важко дихав через ніс.
— Пробачте, що я не сказав вам, Старійшино Квінн. Мені справді шкода. Як уже сказав, я боявся, що будь-що може завадити зборам — я знаю, що дурний, знаю, що такий же нерозумний, як забобонні працівники кухні в будинку Кроу, але я хвилювався, що, якщо скажу це вголос, можу… відлякати це.
— Що ж, можливо, так було б краще, — пробурмотів Старійшина Саґа, високий кошлатий буйвіл. Старійшина Квінн обірвала його різким поглядом. Морріґан доводилось буквально кусати кінчик язика, щоб втримати в собі тисячі запитань, які палали в ній з початку розмови.
— Тому я не розповідав жодній душі. — Юпітер дивився на підлогу. — Навіть Морріґан.
Старійшини мовчали. Квінн виглядала нажаханою, переводячи погляд із Юпітера на Морріґан і навпаки.
— Ти не можеш… Ти хочеш сказати, що дитина навіть не знає…
— Серйозно, Норте, це неприпустимо, це цілком проти правил Товариства Дивообраних, — роздратовано вибухнув Старійшина Саґа. — Виводити на випробування дитину, яка навіть не знає, навіщо це, — нечувано! Якби ваш наставник був тут…
— А як же договір про безпеку? — перебив Старійшина Вонґ. — Ми щойно пустили до Товариства небезпечну сутність, і ніхто навіть не подумав про безпеку.
— Я не небезпечна, — заперечила Морріґан, а тихенький голосок у її голові сказав: «Так, ти небезпечна. Ти проклята».
Про що говорять Старійшини? Усі ці місяці Юпітер казав їй, що вона не проклята, що вона ніколи не була такою. Це також було брехнею?
— О, це безглуздя. Ґреґоріє, Еліоте, ми що, божевільні? Що ми наробили? — Старійшина Вонґ сплеснув руками. — У всій державі немає жодного громадянина, який підписав би такий договір, не те що троє шанованих, поважних…
— Троє? — гримнув Старійшина Саґа. — Господи, ні. Договір про безпеку з трьома підписами був би допустимим, якби дитина вміла закликати урагани або гіпнотизувати якусь небезпечну сутність. Тому я пропоную п’ять підписів.
Небезпечна сутність. Морріґан хотілося б, щоб вони перестали говорити це.
— Дев’ять, — сказала Старійшина Квінн. Саґа і Вонґ здивовано перезирнулися. — І це не обговорюється, капітане Норт. Ми не можемо прийняти менш ніж дев’ять підписів. Не для… — Вона затнулась, кинувши на Морріґан роздратований погляд. — Не для цього.
— Ми можемо також прибрати її ім’я з дошки тепер, — сказав Старійшина Вонґ. — Він ніколи не дістане дев’ять.
— У мене вже є сім.
Старійшини мали спантеличений вигляд. Юпітер дістав зі свого плаща сувій паперу й передав його. Морріґан хотіла зазирнути в нього, але наставник був надто швидким.
Старійшина Квінн підняла брову, вивчаючи сувій.
— Сенатор Сілвербек? Королева Кол? У тебе є друзі на високих посадах. І вони не знають?..
— Вони знають достатньо, щоб бути достатньо попередженими, — сказав Юпітер. Морріґан здалося, вона зловила крихітний сумнів, що закрався в його голос. — Але… Ні, нічого конкретного.
— Але вони зустрічалися з дитиною?
— Вони зустрінуться, — запевнив її Юпітер. — Скоро. Обіцяю.
— Вони точно тобі довіряють. І, здається, вони достатньо кваліфіковані, — сказала Старійшина Квінн, проводячи пальцем по списку.
— Кваліфіковані для чого? — запитала Морріґан, яка вже не могла більше мовчати. Але навіть якщо хтось із дорослих почув її, ніхто не звернув уваги.
Старійшина Саґа повернувся до Юпітера.
— Ніщо з цього не матиме значення, Норте, якщо ти не зможеш знайти восьмий і дев’ятий підписи.
Юпітер зітхнув і почухав потилицю.
— Я намагаюся, повірте мені. Тому й запізнився сьогодні на випробування, я думав, що в мене є восьмий, але він зірвався. Якби тільки в мене було ще декілька днів…
— Я підпишу договір, — сказала Старійшина Квінн. Інші Старійшини стривожено глянули на неї. — Це не суперечить правилам.
— Це дуже дивно, Ґреґоріє, — сказав Старійшина Вонґ. — Ти впевнена?
— Цілком. — Вона витягла ручку зі складок свого плаща і жваво поставила свій підпис у нижній частині сувою. — Принаймні хтось із цього списку знатиме, у що вплутується. Пришли мені документи сьогодні ввечері, Норте.
Юпітер умить замовк, його щелепа відвисла від здивування.
—
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невермур. Випробування Морріґан Кроу», після закриття браузера.