Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Це жарт?! — Аня хмикнула і підвелася на ноги, починаючи збирати речі. — Не підходь до мене більше. Ніколи! До речі, якщо тобі цікаво…Влад поїхав на лікування у Чехію. Ярослав таки знайшов клініку. Прогноз дуже хороший.

Нагородивши Леру ще одним зневажливим поглядом, Аня пересіла до Інни. Холодна каменюка, яка колись була живим серцем стала ще важчою в грудях і Лера повільно опустилася за порожню парту. Руки тремтіли і дівчина переплела пальці, стримуючи сльози. Тепер вона зовсім самотня, але Влад одужає. Заради цього можна витримати все. Попереду ще два роки в університеті. Потім буде робота і новий колектив. З’явиться шанс відновити нормальні взаємини з соціумом. А може й ні. Навіщо взагалі спілкуватися з кимось, коли хочеться закритися в собі і нікому не показувати того, що відбувається на душі?

Лера глибоко дихала, намагаючись опанувати емоції. Вона все зробила правильно. Час вийти зі світу рожевих мрій і прийняти реальність. Треба бути сильною. Зануритися в навчання, придушити почуття і вдавати, що все добре. Навіть якщо серце розбите на дрібні шматки і його вже ніколи не склеїти докупи.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно