Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

- Чому це? - Йому, так само як і мені, величезними зусиллями дається ця зупинка, і Ніколас дивується, навіщо я гальмую те, чого прагнемо ми обоє. - Я подав на розлучення, думаю, тиждень, два і все вирішиться, враховуючи вчинки моєї колишньої, тож чому не можна?

- Дитина...

Цього має вистачити. Має бути достатньо, щоб він зупинився. Бо все знає. І сам застерігав не робити дурні.

- Ніякої дитини немає...

Він це промовляє, щоб взяти бажане? Щоб не переривати жагу? Щоб продовжити розпочате? Можливо, цілком вірогідно так би зробив кожен чоловік на його місці... Але не Ніколас.

- Та я збираюся це виправити...

Втретє я його не зупиню, ні. Це понад мої сили. Це вище мене. Саме тому розслабляюся, віддаючись чоловікові, повністю довіряючи йому своє минуле, теперішнє, і я дуже сподіваюся - майбутнє...

***

- Ти ще додатково десертів замовив? - Жартома запитую чоловіка, лежачи на його грудях, коли чую дверний дзвінок.

- Ти ж моя ненаситна. - В такому ж тоні відповідає Ніколас, і хто його знає, що він має на увазі. Мій скажений апетит, котрий прокинувся після перших "перегонів". Чи моя провокація, яка переросла в другий раунд, і який тільки пару хвилин тому закінчився. Пальчики на ніжках досі поколює від приємного посмаку. - Я відчиню.

Хочеться сказати "ні", подзвонять-подзвонять та заспокояться, та все ж підіймаю голову та перекидаю її на подушку, знесилена, але така щаслива. Це ніби казка, така кольорова і така приємна, і я надіюся, що їй кінця-краю не буде. Тож вже відчуваю певний дискомфорт, варто Ніколасу покинути мою компанію, а після покинути кімнату. Добре хоч, що сьогодні він залишиться зі мною, і не доведеться самій ночувати.

- Ой...

Тут же вивітрюю рожеву ваніль з голови, як тільки чую це "ой", оскільки воно явно належить жінці, чи то дівчині, а я виходить ревнива, якщо не допускаю знаходження прекрасної половини людства поряд з моїм чоловіком. Ні, ось так - з МОЇМ чоловіком.

- Привіт, проходь.

А це ще що таке? Він цю представницю жіночої статі пропускає в нашу квартиру? На порозі перший сімейний скандал через того, чи точніше ту, хто опинився на порозі житла?

- Кохана, тут до тебе прийшли, - голова Ніколаса на секунду зазирає в кімнату, і тут же зникає, а мені соромно стає за свої думки. До мене прийшли, та ще і в присутності цієї дівчини називають "коханою", можливо, збавимо режим "ревнивої тигриці"?

Не будемо поспішати, зараз дізнаємося, хто там завітав, що чоловік без проблем так впускає у квартиру, і по ситуації будемо орієнтуватися.

- Лійка! - Зорієнтувалася, відразу ж кинувшись подрузі в обійми, яку не бачила всього добу, а вже так шалено скучила.

- Все гаразд? - Дівчина спочатку мене оглядає, таке враження, ніби я руку зламала, чи то мала якусь хірургічну операцію на тілі, а потім переводить погляд на Ніколаса. Чи, можливо, вона інше має на увазі? І цікавиться стосовно цього персонажа, який обперся на дверний косяк і споглядає за нами з вже фірмовою посмішкою на вустах?

- Все просто ідеально, - і це стосується і мого самопочуття, і мого... Самопочуття, бо поряд з таким чоловіком все моментом загоюється, а якщо ще й врахувати той нюанс, скільки він оргазмів мені з сьогодні подарував... Мій особистий цілитель та духовний гуру в одному обличчі. - А Софійка де? 

- Вдома, з мамою. Я вклала її спати й вирішила до тебе заскочити, так сказати, трішки відсвяткувати твою виписку з лікарні, - і дівчина демонструє чималий пакетик, котрий вона притягнула з собою. - Але, напевно, давай на завтра перенесемо ці посиденьки, еге ж?

- Якщо ви мене соромитеся, то не проблема, я поїду додому.

Ніколас відразу ж зрозумів, до чого хилить Лія, пропонуючи застілля здвинути на день вперед. Подруга робить це з гарних спонукань, щоб нам з чоловіком не заважати. Ніколас відповідає тим же, і робить це заради мене. Ось вони, ідеальні люди, найкраща подруга та коханий. Які на все готові задля мого блага та комфорту.

- Ніхто нікуди не розходиться і нікуди не їде, - з Ніколасом у нас ще ціла ніч попереду, тож я можу як мінімум пару годин приділити подрузі. І Ніколасу. Поєднати приємне з ще приємнішим. Хіба не ідеально? - Всі проходимо на кухню та займаємо місця згідно з придбаними квитками.

- Ти впевнена?

- Оскільки я тут сьогодні залишаюся ночувати, - Ніколас ніби замість мене відповідає на запитання Лії, висловлюючи тій, що у нас все серйозно, і вона завітала до нас як до сімейної пари, а не до подруги, від якої не встиг втекти коханець, - то я швидко в магазин змотаюся. Якщо святкувати, то святкувати по повній програмі. Дівчата, вам щось захопити?

- Вибач за таку нетактовність, але що ти принесла з собою? Я маю на увазі із рідкого, бо закуски в нас повно, - чоловік стільки замовив, що там можна було нагодувати чоловік десять, і ще б залишилося на завтра. А нас було всього двоє, тож холодильник ломиться від надлишку смаколиків.

- Ну, сік. Твій улюблений, апельсиновий, собі взяла яблучний. Ще є вода.

- Яблучний та апельсиновий сік? А багато взяла?

- По два літри, - Лія не може второпати, чому Ніколас ставить такі дивні запитання, та і я, якщо чесно, поки не в'їжджаю. Вони йому не до вподоби, і заскочить за мультифруктовим?

- Супер, отже, є чим запивати. Справа за малим, знайти те, що запивати.

І поки подруга перетравлює дану інформацію, а я розслаблено посміхаюся, чоловік відправляється на "полювання" за смаколиками.

- Ем... А що це було?

- Це? - Лія так смішно реагує, що я просто не можу її не підколоти. Настрій просто шик. Давним-давно я не відчувала такого шаленого душевного піднесення. - Ніколас. Мій коханий.

- Угу..., - подруга знову завантажується, дотепно хмурячись, і я тепер чудово знаю, у кого Софійка перебрала цю манеру дивуватися. - І він пішов в магазин.

- Ага, є таке, - ледве стримуюся, щоб голосно не розсміятися, бо ситуація настільки комічна, що просто капець.