Томас М. Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Ґаррет Еппс, «Справжні вчені християнства приборкують некерованого колегу», Atlantic online, 10 серпня 2012 року.

124

«Роль актрис у питаннях фермерства викликає критику», Los Angeles Times, онлайн-архів, 3 травня 1985 року.

125

Джессіка Ґолдстайн, «Чи помиляється Ґвінет Пелтроу щодо всього? Цей учений думає, що так», ThinkProgress.com, 21 квітня 2016 року.

126

Александра Петрі, «Доктор Карсон, це не нейрохірургія», Washington Post online, 5 листопада 2015 року.

127

Це взято зі статті Пола Оффіта «Міф про вітаміни: чому ми думаємо, що нам потрібні добавки», Atlantic online, 19 липня 2013 року.

128

Гелен Калдікотт, «Ракетна заздрість» (Нью-Йорк: Bantam, 1985), 235; Гелен Калдікотт, «Якщо ви любите цю планету» (Нью-Йорк: W.W. Norton, 1992), 156.

129

Існує заява, яка циркулювала в численних статтях про Крісвелла протягом років, що він таки зробив одне далеке передбачення з вражаючою точністю. Кажуть, що Крісвелл заявив телеведучому Джеку Пару в березні 1963 року, що президент Кеннеді не переобиратиметься в 1964-му, бо з ним щось станеться в листопаді 1963-го. Це, проте, може бути ще одним міфом, принаймні поки хтось не покаже старий відеозапис чи записану на кіноплівку передачу (якщо вони є).

130

Карл Бялік, «Більшість фахівців із опитувань каже, що їхня репутація погіршилася», FiveThirtyEight.com, 28 грудня 2015 року.

131

Клів Томпсон, «Чи може теорія ігор передбачити, коли Іран отримає бомбу?», New York Times Magazine online, 12 серпня 2009 року.

132

Насім Талеб, «Чорний лебідь» (Нью Йорк: Random House, 2010), xxiv-xxv.

133

Книжка Насіма Талеба «Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті» вийшла друком у видавництві «Наш Формат» 2017 року. — Прим. пер.

134

На українському ринку є книжка Дена Гарднера та Філіпа Тетлока «Суперпрогнозування. Мистецтво та наука передбачення» («Наш Формат», 2018). — Прим. ред.

135

Філіп Тетлок, «Фахові політичні судження» (Прінстон: Princeton University Press, 2005), 20.

136

Тетлок, «Фахові політичні судження», 20.

137

Джеймс Суровєцкі, «Мудрість натовпу» (Нью-Йорк: Anchor, 2005), 31.

138

Тетлок, «Фахові політичні судження», 21.

139

Тетлок, «Фахові політичні судження», 101–103.

140

На українському ринку є книжка Нейта Сілвера «Сигнал та шум. Чому більшість прогнозів виявляються хибними» («KM-Букс», 2018). — Прим. ред.

141

Див., наприклад, Тіна Нґуєн, «Як Нейту Сілверу на вдалося передбачити Трампа», Vanity Fair, 1 лютого 2016 року.

142

Ноа Ротмен, «Чому вони вважають, що Трамп може перемогти в листопаді?», Commentary online, 27 квітня 2016 року.

143

Тетлок, «Фахові політичні судження», 23.

144

Див. Джеймс Трауб, «Спочатку вони прийшли за фахівцями», Foreign Policy, 7 липня 2016 року.

145

Процитовано в Майкла Дікона, «Інструкція Майкла Ґоува до найбільшого ворога Британії... до фахівців», Telegraph online, 10 червня 2016 року.

146

Процитовано в Стівена Кастла, «Вигравши, деякі агітатори за Брекзит починають давати задній хід», New York Times online, 26 червня 2016 року.

147

Процитовано в Ніка Ґасса, «Трамп: “фахівці жахливі”», Politico.com, 4 квітня 2016 року.

148

Девід Даннінґ, «Психологічний трюк, що пояснює, чому вам подобається Дональд Трамп», Politico.com, 25 травня 2016 року.

149

Див., наприклад, Дженніфер Керр, «Що криється за різним рівнем освіти під час гонитви республіканців за Білим домом», Associated Press, 3 квітня 2016 року; Макс Еренфронд, «Дивовижні теорії змови, у які вірять багато з прихильників Трампа», Washington Post online, 5 травня 2016 року; Скотт Клемент, «Дональд Трамп небачено розділяє голоси в Білому домі», Washington Post online, 31 травня 2016 року.

150

Так, журналіст Джеффрі Ґолдберґ заявляв, що Семюельс використав цю статтю, щоб звести з ним особисті рахунки. Див. Джеффрі Ґолдберґ, «Бен Родес і «продаж» угоди з Іраном», Atlantic online, 9 травня 2016 року.

151

Девід Семюельс, «Честолюбний романіст, який став гуру міжнародної політики Обами», The New York Sunday Magazine online, 5 травня 2016 року.

152

У серії класичного фільму «Зоряний шлях», що вперше вийшов на екрани в 1968 році, була показана спроба професора з добрими намірами (звісно) заснувати цілу планету на базі досвіду нацистів. Усе завершується катастрофою, але умираючий професор усе одно називає нацистську Німеччину «найефективнішою державою, що коли-небудь існувала на Землі», а містер Спок, голос здорового глузду в серіалі, продовжує: «Таки правда». Насправді нацистська Німеччина була корумпованою та неефективною, і багато провідних учених та інтелектуалів утекли з країни після 1933 року. Проте багато американців усе ще вірять у міф ефективності нацистів.

153

Деніел Лібіт, «Як Трамп і Сандерс переграли клас фахівців», CNBC.com, 12 травня 2016 року.

154

Сюзан Джейкобі, «Америка, що тупіє», Washington Post online, 17 лютого 2008 року.

155

Фрідріх Гайєк, «Конституція свободи: фінальне видання», (Чикаго: University of Chicago Press, 2011), 378.

156

На українському ринку є книжка Генрі Кіссінджера «Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті» («Наш Формат», 2019). — Прим. ред.

157

Еван Томас, «Чому нам потрібна еліта в міжнародній політиці», New York Times online, 8 травня 2016 року.

158

Ендрю Бацевіч, «Раціоналізуючи божевілля: інтелектуал на службі в держави», Huffington Post, 8 травня 2015 року.

159

Філіп Тетлок, «Фахові політичні судження» (Прінстон: Princeton University Press, 2005), 231–232.

160

На українському ринку є такі книжки Малколма Гладуелла: «Неординарні. Історії успіху» («КСД», 2016), «Спалах! Сила несвідомих думок, або Як не заважати мозку приймати рішення» («КСД», 2017), «Поворотний момент. Як дрібні зміни спричиняють великі зрушення» («КСД», 2017) та «Давид і Голіаф: