Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Міське фентезі » Отець всіх лис, Марк Лапкін 📚 - Українською

Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

88
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Отець всіх лис" автора Марк Лапкін. Жанр книги: Міське фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 142
Перейти на сторінку:

- Післязавтра осінь, - добродушно, але не менш дивно відповів на запитання монах із глибокими шрамами на обличчі.

Олег упізнав ченця, це був Гуан із храму Святого Ігуана, місця, розташованого далеко на Півдні. Гуан, з яким він по-джентльменськи спілкувався на даху.

- Не дуже радісна новина для мене, Гуан із храму Ігуана, - відповів Олег.

Очі ченця прочинилися ширше, адже він теж його впізнав.

- То ти з цього храму, безіменний монах, - здивувався Гуан.

- Ні, просто мені подобається рожевий колір, - сказав Олег. - І виявляється, ти можеш звати мене Олегом.

Гуан не знайшов нічого рожевого на Олегові, але зрадів, що його знайомий відкрив своє ім'я лише за півроку.

- Бачу, з нашої останньої зустрічі ти захотів бути більш схожим на мене, - сказав Гуан і рукою почав гладити свою чорну бороду.

Олег дзеркально доторкнувся до своєї бороди і посміхнувся.

- У мене для тебе напевно щось є, - згадав Гуан і поліз рукою у свій мішок. Звідти він дістав вирізану з бамбука гостру паличку з нанизаними на неї трьома великими ягодами полуниці без зелених хвостиків, загорнутими в застиглий цукровий сироп.

Олег косо подивився на Гуана. Востаннє, коли він скуштував ці ласощі, він мало не згорів.

Олег не приймав частування. Гуан завис у незручній тиші. Прямо як паличка з полуницею, яку він трьома пальцями тримав підвішеною в повітрі.

- На кого ти тут чекаєш, Гуан із храму Ігуана? - недовірливо запитав Олег і міцніше стиснув рукоять булави.

- Виходить, що тебе, - без ухилянь відповів Гуан. - Я вже два місяці очікую тут когось, хто виявляється... ти, - вказавши на Олега паличкою з тангхулу, сказав монах. - Ну і тебе, звісно, - відзначивши присутність Хільді, доповнив він.

Олега не здивував той факт, що чернець упізнав зброю, що лежить у нього на плечі. Хоч на Гуані роба мала сірий колір замість фіолетового, він напевно був занурений у місцеві монаші таємниці набагато глибше за випадкового служителя.

- Зараз вгадаю, - почав Олег. - Служителі порядку попросили бродячого монаха розібратися зі мною? Знову.

Олег так і не прийняв тангхулу з мішка, а монах у сірому не хотів запихати його назад. Гуан сам хапнув зубами полуницю, розташовану на вершині палички. З хрускотом прожував, а потім проковтнув застиглу в сиропі ягоду. Крапелька червоного соку спустилася з краю його губи на чорну бороду.

- Розібратися з тобою? - піднявши густі брови, запитав Гуан. - З чоловіком, який самотужки впорався з породженням Мари і на додачу перебив усіх бойових монахів разом з їхнім легендарним настоятелем? Ні, з тобою розбиратися вже пізно, - погоджуючись сам із собою, говорив Гуан. - Нам усім знадобиться твоя допомога.

Олег подивився на всі боки і не побачив нікого, хто б міг зачаїтися в кущах або серед густих гілок на деревах. Його напівправда про перемогу над настоятелем храму з демоном на додачу була жива і здорова через півроку.

- Нам усім? - перепитав монаха Олег.

- Так, - ствердно відповів Гуан. - Ти міг цього не знати, проходячи посвяту в печері під храмом, але взимку тут за загадкових обставин затонуло два кораблі з парафіянами. Навіть за наявності рятувальних жилетів і надувних човнів ніхто не зміг вижити і розповісти, що сталося насправді. Ми думаємо, що це були витівки Мари, адже на кораблях перебувало дуже багато дітей, - занурюючись у подробиці, розповідав Гуан. - Після цього між городянами розповзлися дивні чутки, і люди перестали відвідувати цей храм. Мантра стримування згасла...

- Ну вже ні, - перебив його Олег. - Усе зовсім не так. Монахи цього храму, - в емоціях і не контролюючи руки, Олег вказував булавою на пагоду позаду, - це вони влаштували тут криваву баню. Вони всіх перебили. Настоятель при мені спланував фальсифікацію із затонулими кораблями.

Гуан важко видихнув носом донизу, і його борода похитнулася.

- Це в минулому. Сьогодні це не настільки важливо, - спокійно відповів він.

- Не важливо?! - обурився Олег і підійшов ближче до сірого ченця. - А що тоді взагалі важливо? - дивлячись на Гуана згори донизу, запитував він. - Я бачу - ви головорізи тут усі заодно.

Монах Святого Ігуана не боявся того, з ким вів діалог. Гуан спокійно і твердо стояв на землі. 

- Дозволь мені договорити. Ці головорізи... - Гуан сам себе поправив. - Майже всі з них збожеволіли або наклали на себе руки. Ті, хто залишилися жити, проходять лікування в госпіталях для душ на материку. Карати вже нікого.

Олега потішили ці новини, і він не приховував на обличчі свого задоволення.

- А з мантрою тоді що? - згадав він. - Ти знаєш, що станеться, якщо зупинити мантру?

- Так, знаю, - кивнув Гуан. - Як я й казав: після трагедії з кораблями звичайні люди перестали сюди ходити. Спочатку ми намагалися підтримувати мантру своїми силами, але й ми не можемо молитися всім і відразу.

- Хто ми? - запитував Олег. - Ти один тут стоїш.

- Старші монахи з інших храмів, - відповів Гуан. - Вони обізнані, що останній день літа - це день народження Мари і що без активної мантри вона покине острів у цей день.

1 ... 68 69 70 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отець всіх лис, Марк Лапкін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Отець всіх лис, Марк Лапкін"
Слухати казки на добраніч