Семюель Беккет - Уот

коли його приспану увагу привернула і пожвавила фігура, очевидячки, людського походження, що рухалася гребенем дороги в його бік. Уот перш за все вирішив, що ця істота або підвелася з-під землі, або впала з неба. По-друге, через п’ятнадцять, а то й двадцять хвилин він вирішив, що проява ця, перш ніж вигулькнути, певно, десь ховалась за огорожею чи в баюрі. Уот не мав певності щодо того, чоловік це чи жінка, священик чи черниця. Розмірами своїми, як здавалося Уоту, фігура ця не скидалася ні на хлопчика, ні на дівчинку. Але визначити, чоловік це був, жінка, священик чи черниця, він не мав ніякої спромоги, скільки б не напружував свої очі. Якщо ж то був хлопчик або черниця, то та черниця була жінка надзвичайно дебела, навіть як для цієї місцевості, вславленої своїми дебелими жінками, а особливо черницями. Але Уот добре знався на тому, яких розмірів можуть набувати деякі жінки і певні черниці, тому, подивившися на цю постать нічного подорожнього, зробив висновок, що то ні жінка, ні черниця, а достеменно або чоловік якийсь, або священик. Що стосується одягу цієї прояви, то при такому освітленні і на такій відстані не було ясно, складається він із простирадла, мішка, ковдри чи хламиди, отже, одяг також не додавав ніякої певності. Бо вбрання подорожнього, наскільки міг бачити Уот, а його очі навіть посеред ночі були не гірші, ніж у будь-кого іншого, треба було тільки зосередити їх на чомусь одному, починалося біля голови і кінчалося біля п’ят, в той час зверху громадилося щось капелюхоподібне, непевної статі, що скидалося на, м’яко кажучи, пожовклий від довгого вжитку, перекинутий догори дном нічний горщик. Якщо ж то була таки жінка або надзвичайно дебела черниця, то та жінка або черниця, попри свою дебелість, вирізнялася ще й неабиякою незграбністю. А жінки-велети, як знав Уот із власного досвіду, часто-густо виявлялися нетіпахами, і велетенські черниці також. Їхні руки не кінчалися пальцями десь біля стегна, а тяглися незбагненним для Уота чином до самої землі. Ноги рвучко мотилялися одна за одною, права — у правий бік, ліва — у лівий, не так уперед, як у різні боки, і внаслідок цього з трьох футів, подоланих за кожним кроком, тілові вдалося просунутися вперед лише на один. Це надавало всій ході своєрідної кайданної вишуканості, споглядати яку було дуже болісно. Уотові здалося, ніби раптом у темряву випурхнули, спалахнули і розлетілися назад у морок слова: єдині ліки — дієта.

Уот нетерпляче чекав, поки цей чоловік, якщо це був чоловік, чи жінка, якщо то була жінка, чи священик, якщо то був саме він, чи черниця, якщо це була черниця, наблизиться і дасть його голові чистий спокій. Він не жадав ні розмови, ні гарного товариства, ні втіхи, ні задоволення своєї хіті, де там! він лише прагнув позбутися цієї непевності і більше нічого.

Він не розумів, чому йому раптом закортіло дізнатися, що то таке суне шляхом. Він не тямив, добра істота іде до нього чи зла. Йому здавалося, що, відкинувши геть почуття суму чи задоволення, треба лише шкодувати про те, що він цим так переймається, що йому не байдуже, що то за проява суне шляхом, шкодувати і шкодувати.

Він збагнув, що йому не до вподоби те, що ця постать наближається до нього, ой, не до вподоби, він вважав, що вона мусить наблизитися зовсім близько, майже впритул до нього. Бо якщо вона просто наблизиться до нього, але не так, щоб зовсім близько, не майже впритул, то як же він тоді дізнається, чоловік то чи жінка, священик або черниця, вбрана немов чоловік? А з іншого боку, якщо то є жінка, то як він тоді дізнається, що то не чоловік, не священик або не черниця, вбрана немов жінка? Або якщо то є священик, як йому тоді упевнитися, що то не є чоловік, або жінка, або черниця, вбрана немов священик? Або якщо то є черниця, як же він тоді побачить, що то не чоловік, не жінка і не священик, вбраний немов черниця? Тому Уот стояв і напружено чекав, коли постать наблизиться зовсім близько до нього.

І тут, чекаючи, щоби постать наблизилася зовсім близько до нього, Уот збагнув, що зовсім не обов’язково, щоб постать наблизилася зовсім близько до нього, ні в якому разі, що певної, не дуже далекої, але й не занадто близької відстані буде достатньо. Бо зрештою Уота цікавила, і його зацікавленість була цілком щирою, не сама постать, тобто яка вона була насправді, а лише її зовнішній вигляд, яким він насправді здавався. Бо відколи це Уот став цікавитися справжньою суттю речей? Отак він знов укотре вже припустився своєї одвічної помилки, старої і непозбувної, яка полягала в тому, що, гнаний своєю невситимою цікавістю, він міг дістатися до самої суті, а тоді через якусь дрібницю впасти у смуток і спотикнутися. Все це Уота вельми засмучувало і ображало. Тому він стояв і чекав, нетерпляче визирав, коли вже та постать, нарешті, наблизиться.

Він чекав і чекав, обхопивши пальцями залізні прути хвіртки, так що нігті врізалися в долоні, спирався ногами на свої валізи, пильно зорив крізь ґрати на те незрозуміле опудало, мучився і страждав, відчуваючи, що терпець йому має ось-ось урватися. Нарешті його збудження перелилося через край і він заходився щосили трясти хвіртку.

Що ж так розбурхало Уота? А те, що за ті десять хвилин, ба навіть півгодини, які минули, звідколи він помітив фігуру, що чимчикувала шляхом у бік станції, фігура ця не стала ні вищою, ні ширшою, ні чіткіше окресленою. Невпинно просуваючись чимраз ближче до станції, ні на мить не збавляючи своєї кульгавої ходи, ця постать, проте, подібно, скажімо, до млинового колеса, що крутиться, не зрушила з місця ні на крок.

Уот саме міркував над природою цього явища, коли постать, не спиняючись і не гальмуючи свого руху, стала втрачати свої обриси, поки, нарешті, зникла з очей.

Невідомо, з якої саме вкритої мороком причини Уот саме цій галюцинації надав особливого значення, але що було, те було.

Уот підняв свої валізи і, зайшовши за ріг будинку, опинився на платформі. Всередині сигнальної будки блимав вогник.

Стрілочник, літній вже чоловік на ймення Кейс, як і завжди, сидів у своїй будці, він це робив щоночі, крім, як це не дивно, ночі з неділі на понеділок, і чекав, поки експрес з гуркотом і без пригод промчить через станцію. Потім він мав встановити відповідні сигнали,