Семюель Беккет - Уот

чергу — Микола Рябчук. Але найбільша моя подяка — блискучому редакторові цього перекладу Олександрові Тереху. Його знання, майстерність, такт і бездоганний стилістичний слух дозволили зробити цей глибокий, веселий, абсурдний і моторошний твір частиною сучасної української літератури.

Володимир Діброва

Інформація видавця

УДК

ББК

Перекладацький громадський проект

Куратори проекту:

Роман Малиновський

Віктор Вінтоняк

Віктор Кімакович

ВАВИЛОНСЬКА БІБЛІОТЕКА

ПЕРЕКЛАДЕНО ЗА ВИДАННЯМ:

WATT, SAMUEL BECKETT. 1953

OLYMPIA PRESS EDITION

This translation is published

by arrangement with

FaberandFaberLimitedofBloomsburyHouse

КНИЖКУ ВИДАНО

«ВИДАВНИЦТВОМ ІВАНА МАЛКОВИЧА «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

СПІЛЬНО З ФУНДАЦІЄЮ КОРОЛЯ ЮРІЯ

© Семюел Беккет, англійський текст, 1973

© Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», українське видання, 2017

© Фундація Короля Юрія, українське видання, 2016

© Володимир Діброва, переклад, 1991, 2016

© Ольга Марусин, художнє оформлення, 2016

Всі права застережено

ISBN 978-617-585-097-8

Зміст

I • 7

II • 75

III • 165

IV • 243

Додатки • 281

Від перекладача • 291

Літературно-художнє видання

Семюел Беккет

УОТ

Переклад з англ. ВОЛОДИМИР ДІБРОВА

Художнє оформлення ОЛЬГА МАРУСИН

Редактор ЯРОСЛАВ ДОВГАН

Ідея проекту РОМАН МАЛИНОВСЬКИЙ

Ексклюзивне право на видання цієї книжки належить спільно Фундації Короля Юрія та «Видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2017

Видання друге

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:

Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002

Адреса: 01004, Київ, вул. Басейна, 1/2

Поліграфія: ХКФ «Глобус». Зам. № 7-03-2905

ISBN 978-617-585-097-8

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 60: <…> якщо й розверзала уста, то для того лише, щоб запхати туди свою п’ятірню з надійно затиснутим у ній шматочком [іжі] => їжі <…>

с. 113: Там були Том Лінч, вісімдесятип’ятирічний вдівець, прикутий до ліжка з постійними болями невизначеного характеру у [ділянціі] => ділянці сліпої кишки <…>

с. 146: Але якщо термін служби перевищував рік, тоді, за [нормальноого] => нормального чергування зими, літа і так далі, завжди лишалася зайва пора року <…>

с. 175: <…> розвернулися б і дали чосу назад, якби не [хотіл] => хотіли, щоб їхнє тіло прохромили водночас у кількох небезпечних точках <…>

с. 189: <…> так, щоб сховати двійко капсул десь у жіночій білизні чи, якщо це чоловік, то у футлярі для [ольфових] => гольфових ключок <…>

с. 241: Як з мого, так і з його будинків, які з того місця не можна [бу ло] => було побачити, вітер приніс дим із комина, бо о такій порі вже готували обід <…>

Примітки

1

В цій роботі, щоб заощадити місце, автор геть відмовляється від повнокровного зворотного займенника після слова «казати».

2

Зад не вправо, а вліво (лат.)

3

Що ж то була, можете запитати ви, за похоронна пісня така? Яка в неї музика? Чи принаймні про що там, цікаво, співало сопрано?

4

Уот, на відміну від Арсена, ніколи не вважав, що будинок містера Нота буде його останнім притулком. Чи був цей будинок його першим притулком? У певному значенні так, але не настільки, щоб бути при цьому останнім. Звичайно, під кінець його перебування тут йому впливло в голову, що так воно, може б, і сталося, що він міг би перетворити цю свою тимчасову зупинку на кінцеву, якби він був ворушкішим і не таким стомленим. Але під кінець свого перебування під дахом містера Нота він став помітно кохатися у різних фантазіях і химерних мріях. Та й Арсен серед ночі, перш ніж піти геть, теревенив тоді на цю тему відносно того, що могло б статися, очевидячки, не без впливу подібних химер. Бо інакше як міг чоловік, гідний віри у всіх відношеннях і з Арсеновим багатющим досвідом, припустити чи наперед якось розрахувати, що саме ця конкретна зупинка має бути його останньою.

5

Гемофілія, ЯК і запалення передміхурової залози, є хворобою суто чоловічою. Але не в цій книжці.

6

Наведені цифри не відповідають реальності. Тому всі подальші розрахунки будуть удвічі хибні.

7

У цей час Уотові подобалося сонце, принаймні воно його не дратувало. Невідомо, чому він так раптом змінив свою думку, йому, здається, подобалося те, що рухається не тільки він, а й усі тіні.

8

Цю самогонку пити не можна! (Спотворене нім.).

9

Уважний читач не зможе, либонь, позбутися щирого здивування з приводу того, як після стількох роздягань і одягань Уот так і не сподобився дізнатися, який же насправді був містер Нот. Вважаємо за свій обов'язок пояснити для такого читача, що відносно одягання нічної сорочки містер Нот не додержувався загальноприйнятого звичаю. На відміну від більшості чоловіків і жінок, які, перш ніж лягати спати, скидають свій денний одяг, а вранці, перш ніж зважитися одягнути денний одяг, ретельно і обережно скидають своє замащене нічне вбрання, він лягав спати в нічному одязі поверх денного, а коли підводився, то на ньому під нічним одягом уже був денний.

10

Із скелі на скелю кинутий… безконечно на… вниз (нім.)

11

Нижче подаємо вельми цікавий матеріал, який проливає світло на весь твір і потребує вдумливого осмислення та усвідомлення. Тільки втома і почуття невимовної огиди не дали змоги його використати.

12

Швидко! Швидко! Аби лише публіка нічого не помітила! (Нім.)

13

Знову це падло лізе до мене (нім.)

14

Родючий Бахус пізнання (нім.)

15

Я прийшов на цей світ укритий ганьбою, все життя прожив у душевній тривозі і відходжу у вічність, терзаючись сум’яттям. Боже великий, зглянься наді мною (лат.)

16

Всім красний світ був за сімома замками. (Данте, «Божественна комедія». Пекло. VII. 60. Пер. П. Карманського та М. Рильського.)