Орсон Скотт Кард - Гра Ендера

працює ансібль. Але більшість людей уважає, що це обмін думками, двосторонній зв’язок: один посилає думку, інший — відповідає. Я ніколи не вірив у це. Це ж так миттєво — їхній спосіб спілкування. Ти бачив відео. Вони не розмовляли і не приймали рішень, вибираючи, як краще діяти. Кожен корабель веде себе як частина єдиного організму. Так само, як твоє тіло реагує під час бою: різні частини автоматично, бездумно роблять все, що вони мають робити. Жучари не розмовляють між собою, як люди з різними способами мислення. Усі їхні думки спільні й миттєві, ніби думають разом і одночасно.

— Ніби всі вони — як одна людина, а кожен жучарик — це як рука чи нога?

— Так. Я не був першою людиною, яка припустила це, але я був першим, хто в це повірив. І ще. Це виглядає настільки по-дитячому й безглуздо, що, коли я сказав про це після бою, сміх ксенобіологів примусив мене замовкнути. За своєю природою жучари лишилися жуками. Вони — як мурахи й бджоли. Королева, робітники. Це було, може, сотні мільйонів років тому, але саме так вони почали своє існування. Безперечно, що жоден із жучариків, яких ми бачили, не мав ніякого способу для розмноження. Тому, коли вони розвинули цю здатність думати разом, чи є сенс, як і раніше, тримати королеву? Чи буде королева, як і раніше, перебувати в центрі групи? Як могло це якось змінитися?

— Виходить, що саме королева контролює всю групу.

— У мене теж були докази цього. Не ті докази, які можна було б бачити. І у Першому вторгненні цього не видно, тому що воно мано пошуковий характер. Але Друге вторгнення — це вже завоювання колоністів. Щоби створити новий вулик чи будь-який інший.

— Значить, вони взяли із собою королеву.

— Ось відео Другого вторгнення, коли вони розгромили наші флотилії, перетворивши їх на комету уламків. — Мазер почав показувати на дисплеї кораблі жучар.

— Покажи мені корабель королеви.

Він був крихітним. Ендер довго не міг побачити його. Кораблі жучар рухалися безперервно. І не було жодного очевидного флагмана, жодного видимого нервового центру. Але поступово, у міру того, як Мазер прокручував відео знову й знову, Ендер почав розуміти, що всі рухи мали радіальний напрямок від центру. Центральна точка теж рухалася, але після досить довгого спостереження стало помітним, що керування флотом здійснювалося з одного конкретного корабля, який був ніби очима й центральною особою всього флоту. Ендер указав на нього.

— Ти бачиш його. І я бачу. На відміну від інших, хто дивився це відео. Але ж це правда, чи не так?

— Вони роблять так, що цей корабель рухається так само, як і будь-який інший.

— Вони знають, що це їхнє слабке місце.

— Ви маєте рацію. Це королева. Але тоді можна подумати, що, коли б ви пішли на неї, вони б одразу ж зосередили всі свої сили на вас. Вони могли б підірвати вас, щоб і сліду не лишилося.

— Я знаю. А саме цього не розумію — не те, щоби вони не намагалися зупинити мене… Вони стріляли в мене, але це виглядало, ніби вони не могли повірити, що я хотів насправді вбити королеву, доки це не стало занадто пізно. Можливо, в їхньому світі королеву ніколи не вбивають, лише беруть у полон. Я зробив те, чого вони ніколи не могли подумати, — що ворог узагалі міг би зробити.

— І коли вона померла, решта всі загинули.

— Ні, вони просто одуріли. На першому кораблі, на який ми висадилися, жучари були ще живі. Фізіологічно. Але вони не рухалися, не реагували ні на що. Навіть тоді, коли наші вчені почали їх розтинати, щоби вивчати їхні нутрощі й побачити, чи не можна ще чогось додатково дізнатися. Через деякий час усі жучари померли. Порожня оболонка — в їхніх тілах нічого не лишається, коли королеви вже немає.

— Чому вони не повірили вам?

— Тому що не знайшли королеви.

— Її розірвало на шматки?

— На війні, як на війні. Фізіологія займає друге місце у виживанні. Але деякі з них приймають мою думку. Якщо не маєте очевидних доказів — не можете жити в цьому місці.

— До чого тут Ерос?

— Ендере, поглянь навколо. Це не місце людей. Ми любимо вищі стелі. Це був форпост жучар у Першому вторгненні. З відео це місце вирізали, перш ніж ми дізналися, що вони тут були. Ми живемо у вулику жучар. Але ми вже сплатили за це житло. Це коштувало десанту тисячі життів, аби викурити їх із цих стільників, визволяючи кімнату за кімнатою. Жучари боролися за кожен метр.

Тепер Ендер зрозумів, чому кімнати так погано впливали на нього.

— Я знав, що це місце не для людини.

— Це був дорогоцінний скарб. Якби жучари знали, що ми переможемо у тій першій війні, вони б ніколи не побудували це місце. Ми навчилися маніпулювати з гравітацією, тому що вони її тут підвищили. Ми змогли ефективно використовувати енергію світла, тому що жучари вкрили поверхню Ероса сонячними батареями чорного кольору. Ми помітили це, тому що через три дні стало неможливо побачити Ерос у телескопи: він поступово зник. Ми відправили буксир, аби з’ясувати, чому, і дізналися. Буксир передав їхнє відео, серед кадрів якого було видно, як вони брали буксир на абордаж і вбивали екіпаж. Трансляції у прямому ефірі тривали, поки жучари не розібрали буксир, і передача обірвалася. У цьому їхня сліпота — вони ніколи нічого не передавали за допомогою технічних засобів, і їм не спадало на думку, що хтось може спостерігати за ними, коли екіпаж уже мертвий.

— Чому вони вбили екіпаж?

— А чому б і ні? Для них утратити кілька членів екіпажу — те саме, що обрізати нігті. Нічого страшного. Можливо, вони думали, що перекриють наші комунікації, знищивши всіх, хто працював на буксирі. Вони вважають, що вбивство живих істот, які відчувають, істот із незалежним генетичним майбутнім не є вбивством. Вбивство — це не велика проблема для них. Лише вбивство королеви — дійсно вбивство, тому що лише її загибель закриває генетичний шлях.

— Отже, вони не відали, що творили.

— Не треба виправдовувати їх, Ендере. Те, що вони не знали, що вбивали людей, не означає, що вони їх не вбивали. У нас є право захищати себе якомога краще, і єдиним можливим шляхом було лише випередити їх: убивати жучар раніше, ніж ті уб’ють нас. Подумай про це так. До сих пір у всіх цих війнах жучари вбивали тисячі й тисячі