Джессіка Таунсенд - Невермур. Випробування Морріґан Кроу

Камера тремтіла і рухалася сонячною галявиною повз чергу до буфету з десертами, а тоді зупинилась на двох людях: Ноель і Каденс. Вони стояли біля гігантської скульптури з желе, яку Морріґан також упізнала. Готорн стояв на декілька кроків далі від них, як завжди, набираючи повну тарілку тістечок і булочок.

— Гидота, — сказала Ноель на екрані. Вона доторкнулася до желе, скривившись. — Кошмар. Хто подає таке на вечірці? Ми не в дитячому садочку.

— Дійсно, — відповіла Каденс. Вона саме збиралася схопити одну з маленьких желейних фігурок, що оточували яскраво-зелене чудовисько, але в останню секунду передумала і замість цього почала накладати на свою тарілку хліб з маслом. — Гидота. Вони такі дур…

— Мумія виглядала б краще, — продовжувала Ноель, говорячи до Каденс. — Ти можеш повірити, що вони змушують нас самих себе обслуговувати, Кеті?

— Я… Каденс, — сказала дівчинка, спохмурнівши. — Пам’ятаєш?

— Чи знаєш ти, скількох слуг наймає Товариство Дивообраних? — продовжувала Ноель, ніби нічого не почувши. — І вони зробили фуршет? Вони що, не знають, що фуршети призначені для бідних?

В очах Каденс щось зблиснуло, але швидко зникло.

— Так, це точно, — сказала вона, а її рука раптом невпевнено зависла над ложкою.

— Не зважай. Ходімо. — Ноель кинула свою тарілку посеред столу, тоді забрала у Каденс її пудинг і перевернула його прямо на апетитний шоколадний торт. Вона вибігла з тенту, явно очікуючи, що подруга піде за нею.

Каденс кинула тужливий погляд на свій зіпсований пудинг, глибоко зітхнула і рвучко повернулась, зіткнувшись віч-на-віч з Готорном, який усе підслухав і намагався стримати сміх.

Каденс нахилилася до Готорна і сказала тим самим монотонним, хрипким голосом, яким, як згадала Морріґан, вона говорила з близнюками на Книжковому Випробуванні, а тоді з представником Товариства на Випробувальних Перегонах.

— Тобі не здається, що хтось має скинути ту велику зелену штуку їй прямо на голову?

Готорн серйозно кивнув.

Морріґан повернулась до справжнього Готорна, який сидів поруч із нею. Він здавався глибоко спантеличеним.

— Я не пам’ятаю цього, — пробурмотів він.

Сцена змінилась, і тепер на екрані Ноель, Каденс і група дітей — серед яких Морріґан — зібралися на передніх сходах Дому Праудфутів. Зображення частково перекривало зелене листя. Морріґан припустила, що це камера, яку тримав хтось, хто сховався за деревом.

— Це твій дар? — казала Ноель до Морріґан на екрані. — Говорити пафосними словами?

Каденс безпорадно захихотіла, але не з жорстокості Ноель, як того разу подумала Морріґан. Вона постійно поглядала вгору, де Готорн умощувався на вікні з желейною фігурою. Вона сміялася з того, що мало статися з Ноель.

— А я думала, що це жахливо вдягатись і бути потворною, наче щур із каналізації.

Справжня Морріґан, що сиділа в Тролезеї, відчула, як її обличчя червоніє. Було неприємно чути ці слова вперше, коли поруч було декілька незнайомців. Почути їх знову в присутності сотень людей було майже тортурами. Вона втислася в сидіння, намагаючись стати невидимою.

Далі події розвивалися так, як їх запам’ятала Морріґан. Кульмінацією було чудове скидання желе, коли весь Тролезей вибухнув сміхом. Готорн широко всміхнувся Морріґан.

— Можливо, це не моя ідея, але виконано блискуче.

Через декілька рядів від них сиділа Ноель і люто дивилась на екран, хитаючи головою і примружуючи очі у вузькі щілини. Вона виглядала вкрай шокованою і явно не здогадувалася про дар своєї так званої подруги.

Наступні декілька неймовірних хвилин фільму Каденс вешталася розкішною вулицею з баночкою яскраво-червоного спрею в руці, малюючи непристойні слова і картинки на кожному бездоганному білому фасаді. До того моменту, як її зупинила співпрацівниця Смердюка у коричневій формі, майже вся вулиця була зіпсована.

— Зараз же зупинись! Що це ти робиш, маленька негіднице?

— Мистецтво, — мляво відповіла вона.

— О, це мистецтво? — запитала поліцейська, і її брови високо підскочили. — А мені здається, що злочин. Я повинна вдягти на тебе наручники!

— Ти повинна вдягти на себе наручники, — запропонувала Каденс. І жінка так і зробила, міцно закріпивши їх на зап’ястях, не вагаючись жодної секунди.

Каденс поклала їй у руки баночку спрею.

— Двадцятому номеру не вистачає червоного. Гарного дня.

— Гарного дня, мем. — Із цими останніми словами погляд поліцейської ковзнув повз Каденс, наче олія повз воду, і впав на блискучі білі двері будинку номер двадцять, яким недовго залишалося бути білими.

Те, що Каденс могла робити з людьми, було надзвичайним.

«Це щось недобре, — подумала Морріґан, — і нечесне, і негідне, але справді надзвичайне».

Морріґан знову довелося дивитися на себе на великому екрані, коли у фільмі Каденс було показано весь хаос Випробувальних Перегонів, починаючи з носорога, охопленого панікою, і порятунку відважної Фенестри і закінчуючи жахливим моментом, коли Каденс переконала організатора перегонів у тому, що це вона, а не Морріґан повинна пройти до наступного випробування.

А фільм ішов далі. Тепер у ньому показували зовсім іншу сцену, в якій Каденс переконувала організаторів, що один з єдинорогів насправді був замаскованим пегасом. Вона вказала на його блискучий срібний ріг — досконалий екземпляр справжнього рога — і сказала: «Бачите? Хтось перевернув ріжок морозива і приклеїв йому на голову. Не можу повірити, що ви не помітили цього раніше. А крила зв’язали». Вона вказала на ідеально білий бік єдинорога, абсолютно безкрилого.

Морріґан відібрало мову. Це завдяки Каденс вона потрапила на Випробування Страхом. Вона забрала її місце, а потім віддала його назад — просто так. Чому? Почувалася винною?

Потім показували інші сцени з маніпуляціями та обманами. Це Каденс переконала близнюків, що давали п’ять, піти з першого випробування в Домі Праудфутів ще до того, як вони почали. Вона навіть переконала Старійшину Вонґа поводитись як курча під час Книжкового Випробування (ця сцена викликала вибух сміху в усіх, окрім Старійшини Вонґа).

Врешті-решт, хоча у Старійшин були неоднозначні реакції, а серед глядачів — багато несхвальних облич, ніхто не мав вибору. Каденс Блекберн по-справжньому обдарована. Її дар дивний і підступний. Але все ж це дар.

— Номер один! — сказав Готорн, коли ім’я Каденс висвітилося на рейтинговій дошці, витісняючи Ану на друге місце, Готорна на п’яте, а Ноель — на восьме.

Залишалося тільки три групи по п’ять осіб. Морріґан втратила надію знайти Юпітера і почала шукати шлях для втечі. Як тільки закінчиться її провал і приниження на Випробувальному Показі, вона ним скористається.

Вона не бачила інспектора Флінтлока, але була впевнена, що він десь на трибуні і чекає на свій час. Чекає, коли вона впаде обличчям на землю і він зможе впіймати момент і заарештувати її.

Нарешті викликали останню групу. Морріґан спустилась до воріт арени з чотирма іншими кандидатами. Готорн намагався піти з нею, але всюдисущі працівники Товариства Дивообраних із дощечками відправили його назад на місце.

Морріґан опинилась сама.

Вона мовчки стояла, поки виступали троє інших кандидатів. Дівчинка з дуже довгим волоссям перебувала на арені і, на жах усього натовпу, відрізала його більшу частину, прямо над вухами.