Велена Солнцева - Заборони для відьми, Велена Солнцева

-Я ж казав тобі що не потерплю поруч із тобою дракона, Василино? Ти зробила власний вибір.

Дар повільно осідав на землю, так і не відпустивши моєї руки. В його очах прозирало кохання, перемішуючись з болем.

-Живи, кохана.

Впавши на коліна, благала не кидати мене, просила всіх відомих богів допомогти мені. Відгукнувся лише один, і то не божество.

-Я ж казала що дороге тобі заберу.

-Віддай! Віддай його мені назад!

Але довкола стояла тиша. Відьми похнюпили голови, вони не змогли зупинити князя, і в цьому є частина їхньої провини. Мама підійшла і сіла поряд.

-Не потрібно, дитинко.

Подивившись на неї, знову не стримала крику. Сріблясте пасмо пролягло по завжди яскравому волоссю. Темрява помстилася за розірвання договору.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно