Леся Українка - Том 3

Майстри гарамські — від легендарної місцевості Гарам, в якій міфічний герой Тіглат Пілессар поселив ізраїльтяп, захоплених у полон.

Саул — засновник Ізраїльсько-Іудейського царства (кінець XI ст. до н: е.). Під керівництвом Саула ізраїльські племена визволились з-під влади філістимлян, проте в одному з боїв з філістимлянами Саул був розбитий і загинув.

Йонатан — старший сип царя Саула; успішно воював з філістимлянами, загинув у битві гіри Гильбоа (1033 р. до н, е.).

Е д о м — стародавня невелика гірська країна на території сучасної Іорданії. Ця назва дов’язана з (багатьма біблійними легендами.

М 13"р а ї м (Міцраїм) — давньоєврейська назва Єгипту.

А м а л е к — за біблійними легендами, ворог стародавніх євреїв, який напав на них після виходу з Єгипту.

Tip — одне з великих фінікійських міст на східному узбережжі Середземного моря; в X ст. до н. е. стало торговельним і. політичним центром Фінікії, витіснивши Сідон.

Скарб ханаанський — Ханаан — стародавня назва Палестини і Фінікії, що її вживали у XX ст. до н. е. єгиптяни і деякі . народи Передньої Азії.

НА РУЇНАХ

Вперше надруковано в літературному збірнику «З неволі», Вологда, вид-во «Запомога», 1908, стор. 18—30.

В архіві зберігається автограф повної чорнової редакцц тво-' ру з численними правками й дописками чорнилом та олівцем (ф. 2, № 798) і список невідомою рукою (ф. 2, № 818), який не відрізняється від автографа.

Дата в автографі та списку — «11.IX 1904, Зелений Гай».

Подається за автографом.

Драматична поема «На руїнах» продовжує тему «Вавілонського, полону». Задумала її Леся Українка під час роботи над «Вавілонським полоном». В листі до О. Кобилянської від 27.НІ 1903 р. поетеса писала, що вона хоче ще на цю тему «написати маленьку драматичну поему, але то вже згодом...».

Провідна ідея драматичної поеми «На руїнах» — активна роль мистецтва в суспільному житті народу, що пов^язує твір з сучасною поетесі дійсністю. Головна героїня твору Тірца є виразницею авторських думок. її виступ проти Співця, захисника «прадавніх святощів», був відгуком Лесі Українки па діяльність реакційних романтиків, які ідеалізували минуле.^Тірца виступав за' єднання народів у боротьбі проти спільного ворога — вавілонських можновладців. Вона бореться проти слабодухості й зневіри, за життя проти смерті. /

В автографі (ф. 2, № 798) є два варіанти закінчення твору. За першою редакцією Тірца ніби відмовляється від свого покликання — будити й закликати народ до діяльної праці. Вона самотня йде в гори, в пустелю. Наприкінці твору, замість останніх десяти рядків після слів Старого іудеянина, спочатку було:

Т і р с( а Божий суд велить.

Співець іудейський А ХТО Д08В0ЛИВ?

Тірца

(показує на людей, що носять землю й каміння па свої будовиУ

Тії не цитають.

Співець іудейський (до робітників)

Гей, люди, схаменіться! Буде кара!

Бичів вам мало? Треба патериці?

Це досить ран? Ще треба скорпіонів?

Послухайте мене, співця старого, я всякого набачив па віку.

Тірца

Набачив стільки, аж осліп навіки.

Тепер старця сліпець провадить хоче дітей видющих — господи, рятуй!

Співець іудейський За стан її, в пустиню, у вигнання!

Тірца

Я йду сама в пустиню, заспокойся.

Я там побачу всі дива господні, вернусь і вам скажу, як прийде час.

(Спокійною походою іде в той бік, де мріють гори, і дедалі по-. стать її покривається сутінню пустині.)

Починав світати, місяць блідне, схід рожевів. З куренів виходять ще люди, що досі спали, багато з лежачих на землі встав, люди збираються громадками, де в кого видко в руках сокиру, , лопату або інший знаряд праці.

Молодий робітник (до свого гурту)

Ходімо на роботу, вже світає.

Співець іудейський (до левіта)

Ми цілу ніч не спали, час спочити.

(Вкладається коло багаття, що покинули жінки, подавшись на

роботу.)

Левіт

Ні, не годиться кидати жертовник, я ляжу там,—і там же можна спати.

(Іде до руїн.)

Самарійськиий пророк А нам, братове, час на Гарізім, не доки ж нам тинятись на руїнах.

(Набирають у приполи каміння і йдуть геть.)

Голос Тірци

, (співає в пустині)

Готуйте путь несмертній силі божій, шляхи рівняйте духові його!..

Зоря світова заливає небо золотом і багрянцем, руїна спалахує проти сонця, мов усміхається, далекі гірські верхів’я цвітуть барвами, немов чарівні квіти. Наступає день.

Але, відкинувши це закінчення, Леся Українка створює нове, значно коротше, де Тірца виступає не як митець, що добровільно зрікся свого народу, а як митець-вигнанець, бойовий дух якого залишився незламним.

А с с і р і я — стародавня рабовласницька держава, що існувала на території сучасного Іраку до кінця VII ст. до н. е., суперниця Вавілонії. В XV—XIII і X—VII ст. до н. е. вела загарбницькі війни проти Вавілонії, Вірменії, Сірії та Іудеї.

Н і н е в і я — столиця давньої Ассірії. Славилась розкішними палацами і храмами. В 612 р. до н. е. Ніневія була стерта з лиця землі вавілонцями та мідійцями. 4

Фінікія — стародавня рабовласницька держава на східному узбережжі Середземного моря (тепер територія Лівану та Сірії). Час розквіту й могутності Фінікії припадає на III тисячоліття до н. е.

Тимпан — стародавній ударний інструмент, подібний до давньогрецьких литавр.

ОСІННЯ КАЗКА

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори. Т. VI. К., «Книгоспілка», 1929, стор. 19—48.

В архіві зберігається автограф єдиної повної чорнової редакції ^«Осінньої казки», писаної чорним чорнилом та олівцем (ф. 2, № 801). З автографа видно, що Леся Українка багато працювала над цим твором: перекреслені цілі сторінки, закреслені і відновлені рядки, пізніше дописані речення і окремі епізоди. І все ж твір лишився остаточно не завершеним і не відредагованим; про це свідчить однакова нумерація двох (других) дій, а також викреслені і незамінені частини текстів, внаслідок чого утворюється не завжди зв’язаний текст. За життя письменниці «Осіння казка» не була надрукована. За свідченням К. В. Квітки (Див. його примітку до списку початку «Осінньої казки», ф. 2, № 819), сама Леся Українка не вважала твір викінченим і збцралась ще над ним працювати.

Дата в автографі — «Тифліс, 25.1 1905 р.»

Подається за автографом.

Фантастична драма «Осіння казка» була наїґисаиа в січні 1905 р. Виникнення задуму твору пов’язане з наростанням рево-і люційних подій в країні. За алегоричними образами драми виступають конкретні історичні сили революції 1905 рм В листах цього періоду поетеса неодноразово говорить про співзвучність настроїв своєї музи з