Кіра Леві - Снігові іскри, Кіра Леві

Розділ 29.

За два дні, проведених разом, Максим і Олеся повністю занурилися в передноворічну метушню. Це були дивовижні дні, наповнені дрібними турботами, які здавалися чимось простим, але водночас неймовірно цінним. Вони зателефонували друзям і запросили всіх у садибу Олесі зустрічати Новий рік. На їхню радість, ніхто не відмовився. План свята ставав дедалі реальнішим.

Усе місто жило в очікуванні свята: вітрини магазинів сяяли вогнями, на вулицях лунали новорічні мелодії, а в повітрі витав аромат хвої, мандаринів і солодкої випічки. Люди поспішали докупити подарунки, запастися частуваннями та знайти ті самі дрібниці, які роблять свято особливим.

— Нам ще потрібно вибрати подарунки для хлопчаків, — нагадала Олеся, перебираючи список покупок у телефоні. — Ти казав, що твої племінники люблять машинки?

— Не просто машинки, а все, що пов'язано з перегонами, — усміхнувся Максим, відчиняючи перед Олесею двері до «Будинку іграшок».

Усередині панував справжній рай для дітей — яскраві коробки, блискучі вітрини, звуки іграшкових автомобілів і сміх малечі, якій батьки дозволили торкнутися вподобаних речей.

Олеся з ентузіазмом пройшлася рядами, а Максим слідував за нею, спостерігаючи, як її очі сяяли азартом. Зрештою вони вибрали два великі набори з перегоновими трасами, машинками та світловими ефектами.

— Думаєш, їм сподобається? — запитала Олеся, розглядаючи упаковку.

— Горобчику, вони будуть верещати від захвату, — запевнив Максим, легко чмокнувши її у скроню. — Ти просто не уявляєш, як вони люблять влаштовувати змагання.

— Отже, подарунки затверджено! — з усмішкою сказала дівчина і потягнула його до каси.

Після «Будинку іграшок» вони попрямували до художньої крамниці, щоб обрати подарунок для Марусі.

— А що люблять чотирнадцятирічні дівчатка? — з цікавістю запитав Максим, коли вони увійшли всередину.

— Ну, якщо конкретно ця чотирнадцятирічна дівчинка, то вона обожнює аніме і мріє стати ілюстратором, — відповіла Олеся, озираючи полиці.

Магазин був просторим і світлим, з високими стелажами, заставленими банками з фарбами, альбомами, пензлями, полотнами й маркерами. Олеся одразу ж попрямувала до відділу з книжками й блокнотами для скетчів.

— О, ось це ідеально! — сказала вона, дістаючи кілька книжок з малювання аніме-персонажів і манги.

Максим кивнув, роздивляючись обкладинки із зображеннями дівчат із величезними очима і фантастичними зачісками.

— Здається, тепер я розумію, чому в тебе з нею спільна мова, — хмикнув він.

Олеся усміхнулася, але тут її погляд зачепився за полицю з фарбами.

— Чорт, мені потрібно поповнити олійні фарби, — пробурмотіла вона, вивчаючи асортимент.

Продавчиня підійшла до них із доброзичливою посмішкою:

— Чим можу допомогти?

— Мені потрібен великий набір олійних фарб... — почала Олеся, але тут же помітила, як дівчина похитала головою.

— На жаль, таких зараз немає в наявності. Тільки під замовлення, а доставлення буде після свят.

Олеся зітхнула, явно засмучена.

— Зрозуміла... Гаразд, значить, після Нового року.

Максим уважно спостерігав за нею, відзначаючи розчарування в очах. Він узяв її за руку і повів до каси, де вони оплатили книжки для Марусі.

Щойно вони вийшли на вулицю і влаштувалися в машині, Максим, ніби щось згадавши, дістав телефон.

— Чорт, я ж хотів купити собі новий щорічник на наступний рік.

— Зараз? — здивувалася Олеся.

— Ну а що, поки ми тут, — знизав плечима він. — Побудь у машині, я швидко. ...

Олеся нічого не запідозрила, а Максим тим часом повернувся в магазин, рішуче попрямувавши до відділу професійних художніх матеріалів. Він уважно вивчив асортимент, прокрутивши в голові мигцем почуті назви, але швидко зрозумів, що без консультації тут не обійтися.

Вибравши момент, він запитав у консультанта, яким фарбам віддають перевагу професійні художники, і отримав розгорнуту відповідь. Дівчина з ентузіазмом розповіла про різницю в складах, насиченості пігментів і їх стійкості. Деякі набори були універсальними, але для серйозної роботи були потрібні фарби з вищою концентрацією пігментів. У процесі розмови Максим уточнив, які саме вибирають ті, хто працює з олією професійно.

Він швидко усвідомив, що потрібний набір коштує пристойно і в наявності його немає — тільки під замовлення. Максим не став роздумувати, попросив контакти постачальника і сфотографував каталог із варіантами. Потім, уже виходячи з магазину, відкрив телефон і набрав повідомлення своїй секретарці Альбіні.

«Треба термінова постача художніх олійних фарб, топової якості. Координати продавця скинув. Домовся, щоб привезли протягом двох днів».

Через хвилину прийшла відповідь від Альбіни.

«Діаманти вже не котируються? 😏»

Максим посміхнувся, набираючи коротке: «Роби свою роботу.»

Відповідь не змусила себе чекати: «Уже в процесі.»

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍